Розділ 12 Ми будемо разом?

Чи варто сліпо слідувати поклику серця? Воно часом таке дурне! Бідолашне, нещасне сердечко, що розбилося відразу від слів того, кому так віриш. Віриш усією душею, а він цю душу топче, бо, бачиш, слово батьків - закон. А що тій, кого ти так жорстоко зламав, до ваших законів. Адже вам немає абсолютно ніякого діла до дівчинки, чиє життя зупинилося, стоїть на місці й незрозуміло, чи продовжиться, бо бажання жити зовсім не спостерігається

****

Асторія нерухомо сидить у кріслі й дивиться в одну точку. Вона нібито пішла в порожнечу. Чекає. Драко там, але він не прийде. ні сьогодні, ні завтра, ні через місяць. Пора визнати, що цього не станеться ніколи. Знову дурні надії. Усе життя проходить повз неї, залишаючи лише біль. Занадто багато болю. Як витримати це? Як винести? Забутися? А чи допоможе? Не можеш нічого із собою вдіяти! Ти теж слабка? Чудова пара з твоїм благовірним, який став нареченим сестри. Сестри, яка вже два місяці не може достукатися до тебе, бо ти твердиш, що все гаразд, що значить так потрібно і головне, щоб були щасливі разом. Але яке щастя може бути, якщо вони одне одного на дух не переносять. Та все одно стерпитися, злюбитися!

Дівчина бере до рук книжку і занурюється в читання. Потрібно ж забутися. Ось Асторія й намагається. Поплаче над черговою сльозливою історією кохання, описаною в книжці, і все минеться. Ну гаразд не минеться, але хоча б вщухне на якийсь час.

—  Поговори зі мною, Асторія! Досить вдавати, що нічого не відбувається! Відкрий ці кляті двері, інакше я виб'ю їх!" —Дафна кричить по той бік дверей. стукає так сильно, що чути на сусідній вулиці. Її витончені довгі пальці всі в крові. Вона капає на підлогу упереміш зі сльозами блондинки.

Асторія розуміє, що, ігноруючи сестру весь цей час, зробила тільки гірше. І не тільки собі, а й Дафні. Адже їй теж важко. Може, набагато важче, ніж Грінграс молодшій. Бо не тільки в неї були надії, плани, мрії, врешті-решт. Сестра  – теж жертва. Чергова жертва чужих примх і вказівок. Тому їй зараз потрібна підтримка і впевненість у тому, що Асторія, як і раніше, любить її. Нехай і злитися. Але дівчина зовсім не злитися.

Їй просто страшенно боляче в ділянці серця. А біль і злість  – різні почуття, хоч і йдуть чергою одне за одним. Повернувши злегка іржавий ключ у замковій щілині, Асторія тихо відчиняє двері, слухаючи плутаний подих   Ґрінґрас старшої. Як же хочеться обійняти сестру і прошепотіти тихе пробач, спалити ці образи між ними. Тож Ґрінґрас молодша присідає поруч із сестрою, доторкається до її щоки й витирає сльозинки, що скотилися, своєю лівою рукою.

— Дуже боляче, сестричко? — Асторія уважно розглядає поранені пальці Дафни й подумки звинувачує себе в тому, що через неї все так обернулося.

— Не болючіше, ніж тобі, Торі!" —  блондиночка крізь біль видавлює із себе слабку посмішку. Нарешті вона змогла подивитися в очі сестри, побачити цю глибину, побачити ступінь цього болю, цього смутку, цього відчаю.

— Ми ж розділимо цей біль на двох? Боюся, що не впораюся!" — Асторія сильніше притискається до сестри, шукаючи захисту, наче вона маленьке зашугане кошеня.

— У нас немає нічого роздільного, сестричко. Я без сумніву і жалю розділю цей біль із тобою. Але якби я змогла повністю вирвати його з твого серця, то зробила б це. Шкода тільки, що не все в цьому житті нам підвладне... — Дафна. ще сильніше обіймає Асторію, давши їй зрозуміти, що вона завжди поруч, що завжди захистить її і що завжди буде любити, що б та не зробила.

— Я люблю тебе, сестро! Завжди любила. І неважливо, чиєю дружиною ти незабаром станеш...— шатенка. допомагає старшій сестрі піднятися й увійти в кімнату. Не вічно ж у коридорі на холодній підлозі сидіти.

—Це ми ще подивиться, хто чиєю дружиною буде!" — Дафна. розпливається в лукавій усмішці. Мабуть, їй на думку дещо спало. Але поки що вона нікого посвячувати не стане, навіть Асторію. Нехай буде сюрприз!

— Дафно, якщо ти задумала щось жахливе, то краще тобі цього не робити! Подумай про честь і очікування наших родин... — Асторія, мабуть, перейняла поведінку Драко, раз так затято відстоює цінності сім'ї. Як то кажуть, із ким поведешся, від того й наберешся.

— Плювати я хотіла на ту честь, Торі! Про мене ніхто не думав! Чого я маю про когось думати. Нехай і вони відчують гіркий смак розплати... — дівчина. прилягає на ліжко, попередньо знімаючи взуття. Вона так втомилася. Ці всі місяці було не життя, а справжня каторга. Благо, із сестрою все налагодилося. Тепер можна хоча б із цього приводу спокійно дихати.

— Ти знаєш, що божевільна?!!! — Ґрінґрас молодша починає легенько бити старшу сестру подушкою. А та у відповідь лоскоче Асторії п'яти. Її найчутливіше місце. Як же добре. Вони вдвох і ніяких тобі Малфоїв з їхньою параноєю і бажанням контролювати всіх і вся. Поки що вони щасливі, але дуже скоро настрій буде зіпсовано, бо Нарциса вирішила відвідати Грінграссів з офіційним візитом, щоб попросити руки Дафни.

***

— Принесло ж їх у таку годину, — Ґрінґрас старша схоплюється з ліжка і, знайшовши шматок білої бавовняної тканини, витирає ним засохлі плями крові з пальців та одягу. Як же, з'явиться перед свекрухою в такому вигляді. Хоча, може, передумає швидше, чим, безсумнівно, порадує Дафну. Але головний сюрприз ще попереду. Ці Малфої в неї ще потанцюють, а потім вона від щирого серця станцює на їхніх кістках.

— Дафно, поводься, як годиться! Тобто я хотіла сказати, щоб усе пристойно було!" —Асторія допомагає сестрі переодягнутися в більш підходящий одяг, а потім Дафна спускається у вітальню, де її вже зачекалися Мелфої. Драко на неї навіть не дивиться, так ненавидить її, що хочеться взяти й дати їй по обличчю, бо ця самозакохане личко добряче набридло.

— Здрастуй, Дафно! Вибач, що потурбували тебе і твоїх батьків, але ми маємо провести обряд вашого з Драко заручення. підходить до сина і підштовхує його до дівчини ближче. — блондин неохоче, але все ж наближається до неї. Потім встає на одне коліно, дістає з кишені фамільний перстень і намагається надіти його на палець Дафни. Але Слизеринка різко прибирає руку, на якій мав красуватися цей потворний перстень зі змією по центру.