Розділ 7 Нам більше нічого втрачати!

Смерть буде марною, якщо померти некоханою. Тільки та жінка воістину щаслива, яка кохана своїм хлопцем, а згодом чоловіком. Можливо, зараз здається, що все це пережитки минулого, нібито читаєш щоденник статечної домогосподарки з величезним стажем. Але якщо Герміона помре зараз, то не дізнається, як це, коли чоловік цілує на ніч у маківку, а вона задоволена засинає, бо їхні діти солодко сплять у сусідній кімнаті. Чудова казка, чи не так? Чудова, якщо захочеш жити. Але ти, напевно, поставиш лише одне запитання, при тому таке буденне, таке заїжджене. Не буду довго гадати і мусолити. Запитання складатиметься з набору слів: Як тобі жити далі? Моя відповідь же послідує негайно  –  мовчки! Але на тебе вкотре нападуть панічні атаки, знову піддасишся своїй подружці депресії, будеш слухати голос у голові, думаючи, що компанія поповнилася шизофренією. Біда не ходить одна. Ось це про тебе. Про твій стан.

Як же ці почуття вимотали тебе, дівчинко? Скільки разів ще зробиш подібну дурість. Хочеш бути забутою? Хочеш вічно жити бігаючи від себе? Але біжи, не біжи. рано чи пізно ти втомишся, будеш морально і фізично виснажена. Твоя любов виснажить тебе. Твоя слабкість лише в тому, що ти полюбила? Не будь наївною. Твоя слабкість у тому, що ти боїшся свого кохання, вважаєш неправильним, завжди відступаєш, адже свято віриш, що на чужому нещасті свого щастя не побудуєш. Ти на всі сто відсотків упевнена, що вони були разом щасливі? Що все було прекрасно до того моменту, поки ти не влізла, все не зіпсувала.

Прямо кохання  таке було? Так от, якби було кохання, то нічого не зруйнувалося б, бо міцні стіни навіть головою не проломити. І що скажеш тепер, Грейнджер? Чи варто так убиватися? Не слухаєш себе так послухай мене, Послухай голос своєї душі, Відчуй на повну потреби свого тіла. Воно жадає обіймів, його обіймів. Не пручайся! Піди до нього, вислухай. Нехай він вислухає тебе. Потім вирішите, що вам робити чи що робити тобі? Але не кидайся у вир з головою, а точніше в темні води Чорного Озера. Адже це задумано тобою? Це твій прекрасний план. План порятунку для всіх? Пожертвуєш собою, щоб потішити самолюбство Лаванди, позбавиш Рона останньої надії. Зруйнуєш усі мрії Гаррі, бо ще однієї смерті близької людини він просто не переживе. Герміоно, ти взагалі думала про них? Чи тільки про себе, "кохану". Кохану? Звучить дуже дивно. Бо якби ти хоч трішки любила себе, то не дозволила б цьому статися.

Але ти дозволила. Вода наполовину поглинула тебе. Ти без жалю віддалася їй у руки. Залишилося зовсім небагато і ось душа покине тіло. Сукня стає важкою, вона тягне тебе на дно. Ти б із радістю зробила з неї петлю, щоб кінець настав швидше, але сил немає. Їх більше немає. Повіки стають важкими, тіло крижаніє, перед очима проноситься все життя. але тобі більше не до цього. Ти повністю зайнята спробами померти. Твоє тіло занурюється все далі, усю тебе зятягує все глибше. Чи не хочеш ти зупинитися, Герміоно? Спробувати триматися за це кляте життя? Хоча б спробувати?

***

Життя, на жаль, не всім дає другий шанс. Лише деяким щасливчикам так невимовно щастить. Чи пощастило Герміоні, що всю дорогу до Чорного Озера її переслідував Кормак Маклаген, якому вона потім, можливо, подякує. Просте по-людськи, без зайвого пафосу й пихатості. Хлопець, не довго думаючи, пірнув у воду за Ґрейнджер. Ще на Святковому Балу гриффіндорець відчув недобре. Варто було тільки подивитися на Герміону, послухати її сумну промову, як у голову полізли нехороші думки. Не можна було прямо сказати, що вона реально зробить задумане, але сама думка про це вже свідчить про те, що дівчинка нездорова психічно. У її віці варто більш пофігістично до всього ставитися так, як це робить Кормак. І як йому тільки вдається бути на вигляд таким бездушним придурком? Але саме цей "придурок", ризикуючи своїм життям, поліз рятувати дівчину, яка знищила всі його очікування.

Може, багато чого очікував? От якщо вдасться врятувати цю дурненьку, тоді й вимагатиме винагороду. Зажадає побачення або куди гірше, вкраде поцілунок. Адже негідники, вони такі. Але зараз важливіше просто привести дівчину в себе, вдихнути в неї життя, а потім нехай робить, що хоче. У межах розумного мається на увазі. Хоча розумне і Ґрейнджер — поняття не сумісні. У всякому разі, тепер.

— Герміона намагається померти? Що в тебе в голові, дівчинко. Відкрий очі! — Маклаген витягує грифіндорку з води, акуратно опускає на пісок, нахиляється і робить штучне дихання рот у рот.

— Давай же! Будь розумницею!  — Кормак повторює свої дії кілька разів. До того ж йому шалено сподобалося цілувати Ґрейнджер, нехай і в такий злегка варварський спосіб. І він із радістю зробить це ще, але тільки якщо Герміона пообіцяє, що такого більше не повториться, що вона просто житиме. Просто жити всяким там Лавандам на зло. Чи то збіг, чи то Кормак і справді щасливчик, але Ґрейнджер повертається до життя.Легені дівчини знову наповнюються повітрям, щоки рожевіють, очі так само закриті. Але вона вже при тямі.

—  З поверненням!  —  Маклаген притискає дівчину до себе, несильно погладжує її по спині, водночас тримає себе в руках, не користується моментом, не намагається залізти під сукню, як зазвичай це робив, заманюючи рибку в сіті. Але зараз зовсім не до задоволення своїх потреб. Ґрейнджер жива, а це головне!

Вони мовчки сидять на піску, притулившись одне до одного. Їхні мокрі тіла стикаються, але обидва мовчать, боячись порушити тишу. Герміона думає про те, як могла так низько впасти, хай навіть в очах такого, як Кормак. Хлопець же ні про що не думає, не лізе з повчаннями, не каже, що так не гарно, що ой, яка нехороша дівчинка. Він усе розуміє. Уперше розуміє, на що здатна дівчина, коли її відкидають. або правильніше сказати та, яка перебуває в підвішеному стані, живе в невизначеності або існує, фіг уже зрозумієш. Але факт залишається фактом. Любов-зло Тому Кормак і не хоче любити по-справжньому, щоб не опинитися в цьому ж місці в цю ж годину. Краще й далі міняти дівчат як рукавички. Хоч якась радість, якийсь толк. Але Герміона вже не на гачку. Цю "рибку" він відпустить на волю. Нехай пливе подалі. Нехай відтепер буде щаслива. Буде щаслива з тим же Візлі, який прийшов пізно. Але краще пізно, ніж ніколи. Маклаген повільно піднімається, накидає Герміоні на плечі свою мантію і йде до Візлі, попередньо заспокоївши Герміону.