Ти ідеш крізь Війну

20

З друзями зустрічаєтесь через день. Обмінюєтесь подарунками, радієте, робити фото на згадку. Ти хочеш запам’ятати кожну, навіть, не дуже важливу мить. Твій друг дарує тобі шапку з вухами, яку ти давно хотіла, подруга дзеркало з підсвіткою. Ти теж вгадала, отже усі задоволені. Намагаєшся не думати про повторне обстеження й про те, що щось може бути не так. Сьогодні ти з друзями, а що буде завтра то вже інша справа.

          Готуєшся до перездачі аналізів. Це завжди неприємно, завжди страшно, бо в тебе вже було достатньо випробувань. Вени пам’ятають, як їх спалювала отрута, а тіло ще не встигло забути нестерпний біль, хоча вже майже рік минув з останньої хімії. Але це все з тобою назавжди, як би тобі не хотілось залишити цей досвід у минулому. Твоя хвороба буде жити у медичній картці, бо повного одужання не має. Є тільки ремісія, тому ти радієш цьому стану. У лабораторії тебе запам’ятали. Приходиш, а вони вже знають, мету твого візиту. Ти все ще боїшся здавати кров, все ще втискаєшся в крісло, бо звикнути до цього неможливо. Коли приходять результати, протягуєш чоловіку телефон, як раз під час тривоги. Ось так, сидячи разом з кицькою у коридорі, він тебе обіймає, так каже, що все добре. Показники у нормі, можна на три місяці зітхнути з полегшенням та повернутись до своїх справ, Різдва, яке не планували святкувати. Але, як виявилось твій спокій має досить не довгий термін. Зло не бере відпусток, не має вихідних. На Старий Новий рік місто здригнулося знову. Ти ніколи не розуміла цього свята, тому ви просто дивилися фільм, коли гучний вибух змусив вікно затремтіти. Відразу хапаєш телефон, а там невтішні, страшні новини. Влучили у жилий дім, під’їзду не має, стільки життів обірвалось у той день.

          Тобі знадобилось достатньо часу, щоб прийти до тями, та почати писати усім, хто мешкає поблизу. На щастя, усі твої знайомі, близькі цілі, але ти все одно плачеш. Лють, ненависть, жах, але цим людей не повернути. У цей момент розумієш, що від прямого влучення ракети не врятує ні правило двох стін, ні підземний паркінг, ні підвал. Нічого не допоможе, бо будинок просто склався, наче зроблений з картону, а не з бетонних плит.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше