19

Раніше ти любила Новий рік. Навіть після першої хімії, коли вже почала втрачати волосся, ти продовжувала готуватися до свята. Встановлювала, наряджала ялинку, складала перелік страв, обирала вбрання, запрошувала друзів, наводила вдома порядок. Цього року все байдуже. Най буде як є, без прикрас та гарної сукні. Ще на початку грудня попередила чоловіка, що готувати нічого не будеш, а святковий стіл замінить піца та суші. Замість вечірнього вбрання замовила блакитну, теплу піжаму, бо так зручніше. Це перший Новий рік, коли ти не робиш зачіску та макіяж, не збираєш диван, не хочеш нічого. Ялинку поставила, але навіть не намагалась її гарно прикрасити, не купувала нові іграшки. Єдине, що приносило радість, так це фінальний концерт цього року, бо хоч якусь копійку вдасться зібрати для притулку, та купити пухнастим їжі. Захід пройшов двадцять п’ятого грудня. Ти задоволена, бо все вдалось й навіть світло не вимикали. Люди вітали один одного, обіймали, дякували. Чудова атмосфера, святкова, чарівна. Добре завершення цього важкого року. А потім, після концерту пішли пити гарячий шоколад та розповідати веселі історії. Так звикли робити до кровавого «порятунку».

Ти вже забрала з пошти усі подарунки. Підписала листівки, все гарно упакувала. Тобі все ще не хочеться свята, та й у новорічне диво ти більше не віриш. Готуєшся до гіршого, бо ці тварюки полюбляють символізм. Тридцять першого грудня прибираєш кімнату, замовляєш їжу, та чекаєш незрозуміло чого. Вам пощастило, тому світло було цілий день. А ось у свекрусі ні. Ввімкнули тільки о десятій годині вечора, але й цьому вона була дуже рада, бо встигла приготувати святкові страви. Вбираєшся у піжаму, вмикаєш телевізор, розливаєш шампанське по келихах. Настрою зовсім не має. Цього року ти не вмикаєш різдвяний плейліст, під який любиш танцювати. Звичайна зимова ніч, не більше. У дванадцятій цілуєш чоловіка, дякуєш Всесвіту, що ви живі, загадуєш за старою звичкою одне єдине бажання, вкладаєшся спати. Ось й січень, а у тебе досить лютий.