17

За кілька кварталів знаходити першу працюючу кав’ярню. Там є світло та можна підзарядити телефон. Замовляєте чай. П’єте з такою насолодою, наче ніколи нічого подібного не куштували. Так, такі митті автоматично стають найціннішими, тому ти намагаєшся їх зберегти. Через годину світло з’явилось й у подруги. Вона мешкає у приватному будинку, тому їй пощастило трішки більше. Але ти за неї дуже радієш. Якось вдалось додзвонитися чоловіку. Просиш його принести гаджети до неї, бо невідомо, коли й твій дім буде під’єднано до електромережі. На просторій, великій кухні пахне тушкованою капустою, кавою. У будинку подруги дуже холодно, але головне, є світло, тому хоч ненадовго можна відмовитись від темряви. Шляхом до дому купуєте воду. Більша частина міста прокинулась, залишилось й вам трішки почекати.

Ніч в тебе тривожна. Світла все ще не має, а у твоєї кицьки напад. Незвичний. Вона задихається, а ти не можеш ніяк допомогти. Згадуєш про цілодобову ветеринарну клініку, до якої зарікалась не ходити. Вибору не має, тому дзвониш туди у другій годині ночі. Чоловік тим часом намагається пояснити оператору поліції, чому у комендантську годину вам потрібно вийти на вулицю. Ти налякана, плачеш, бо й гадки не маєш, що відбувається з твоєю твариною, а головне, ти не знаєш, як їй допомогти. На вулиці все ще темно, бо світло на вашому районі поки що не з’явилось. У клініці вас зустрічає хлопець, якому навряд по закону дозволено пити. Він не поводить огляду твоєї кицьки, але з упевненістю говорить, що вона не протримається до ранку, що в неї набряк легень, що вам треба попрощатися. Ти з ним не згодна, тому забираєш тварину, темною вулицею повертаєшся додому, де через кілька хвилин з’являється світло. Відразу звертаєшся до старого друга за порадою. Гугл вказує на іншу симптоматику, тому видихаєш, бо загрози життю тварини не має, та й напад пройшов. А тим часом чоловік у ванній поповнює запаси води, радіє, як дитина, що жах скінчився. У четвертій ранку, купаєтесь, бо раптом знову все відключать. Звісно, зранку ти везеш кицьку до невролога, бо хочеш бути впевненою, що з нею все ок. Після детального огляду, лікар тебе заспокоює. Так, це був напад епілепсії. Змінений, але це точно він. Як ти й думала, десь у душі, поки паніка не взяла над розумом угору. Можна повертатися до більш-менш нормального життя. Перший блекаут навчив не боятися темряви, цінувати кожну мить, та усюди носити світловідбиваючи стрічки, ліхтарик, павербанк.