16

Як виявилось потім, зв’язок теж зник. Якимось дивом, завантажились новини у міському чаті. Звідки ви і дізнались, що країна занурилась у темряву. Ти намагаєшся додзвонитися чоловіку, але твій «Київстар» вирішив, що ти впораєшся й без нього. Кому потрібен цей зв’язок, Насолоджуйтесь живим спілкуванням. А насправді ти не помітила, як тебе почала накривати паніка. Хвиля за хвилею. Спочатку менше, потім більше. Ви ще пару хвилин проводити з подругою, а потім вирішуєте йти до дому, бо нічого не зрозуміло, та вулиця більше не здається безпечною. Вечірні сутінки занадто густі, занадто лякаючи, темні. Починаєте помічати величезні черги. У пекарні так багато людей й вони купують усе, що тільки можна, бо ніхто більше не впевнений у своєму завтра. Величезна черга й у кондитерській крамниці, ну й звісно за пивом. Куди ж без нього? Прощаєтесь з другом, домовляючись не дивлячись ні на що, завтра неодмінно зустрітися. Про це ж ви домовились з подругою. Вечір тривожний, навіть страшний, хоча ти ніколи не боялась темряви.

Дістаєш гірлянду, вішаєш на люстру. Кімната наповнюється приємним, блакитним світлом. В тебе не має іншої, ще не встигла приїхати, тому радієш тому, що маєш. Запалюєш свічі. Вже не так моторошно, але все ще досить некомфортно. Через годин п’ять розумієте, що світла не буде. Зв’язок відсутній. Деякі оператори звісно справляються, але не твій. Твій тебе покинув ще у перші хвилини блекауту, тому ти навіть не намагаєшся хоч комусь додзвонитися, або написати. Перед сном організовуєте холодильник на підвіконні. Прив’язуєте пакети, щоб птиці та вітер їх не позбивали. Добре що прохолодно й нічого не зіпсується. Перед тим як зачинити вікно, дивишся на небо. Зорі. Як маленький бісер, розсипаний якоюсь майстринею на чорному сукні. Гарно, але моторошно. Такого неба ти ніколи не бачила у місті.

Наступного дня, подрузі якимось чином вдається до тебе додзвонитися. Ну, по перше у неї «Лайф», а по друге й цього аргументу достатньо. Вона приходить до тебе. Приносить смаколики до чаю. Ви з чоловіком здивовані, бо вважали, що нічого не працює. Але наші люди незламні, тому навіть темрявою їх не налякати. Так, булки вчорашні, але ж вони продаються та ще й дуже непогані на смак. Ви граєте у нарди, потім вирішуєте прогулятись. Чоловік залишається вдома, ідете вдвох з подругою. На вулиці достатньо багато людей. На диво, вони навіть посміхаються, але стоять у чергах за водою. Так, без світла ще якось можна протриматися, без води ні. Добре, що ви зробили запаси, тому можливо, їх навіть вистачить. Аптека біля дому теж працює. Тільки усі продажі записуються у зошит, а розрахуватися можна тільки наличкою, як і всюди. У деяких кав’ярнях працюють генератори, тому вам щастить й купуєте каву. Несмачну, але гарячу, що вже можна вважати вдачею, бо на вулиці трішки дощить та достатньо прохолодно для прогулянок. Наступного дня, ти звісно, будеш вдягнена тепліше, але сьогодні ти відчуваєш холод осені та відсутність світла. Така собі незапланована відпустка, без якої ви усі змогли б обійтись. Шляхом до дому, вдається купити печиво, та цукерки. Ну, хоч не так буде сумно у темряві.

Завдяки павербанку телефон зміг протриматися, та й планшет також. Тому вдалось почитати. У перший вечір ви навіть дивилися фільм, але батарея ноутбука не вічна. Грали з чоловіком в «Uno», та просто проводили час разом. Нічого не змінилось, а очі навіть звикли до цього тьмяного світла гірлянди та деяких свічок. На третій день без води ти вже не видержуєш. Кудрі нагадують бурульки, шкіра голови свербить, ти більше не можеш це витримати. Здається, що волосся хтось густо змастив олією, що дуже не приємно. Отже, вирішуєш у тазику хоч якось помити голову. Грієш каструльку з водою на загальній кухні. Ти туди припинила ходити, як не стало батьків. Ці всі співчуття сусідок робили тільки гірше, та й вдома готувати зручніше. Помічаєш нових мешканців, не можеш дочекатися, коли вже закипіть, бо спілкуватися не дуже хочеться. Якось, все ж таки вдається освіжити волосся. Виявляється, для щастя не так й багато потрібно. Через кілька годин, а точніше ближче до вечора, зустрічаєтесь з подругою. Несподівано помічаєте, що у деяких будинках починає з’являтися світло. Так ви ще ніколи не раділи. Та ще й зв’язок пробивається. Майже свято, якого так довго чекав. Ви жартуєте, що неначе метелики полетіли на світло, а насправді навіть дощ не лякає, бо темрява почала відступати.