13

Ви зустрічаєтесь наступного дня після її повернення. Так, ти дійсно сумувала й тобі дуже не вистачало цієї людини. Коли вона їхала, ти ще ходила у перуці, а тепер вже без, хвалишся волоссям яке вже встигло відрости. Ви гуляєте містом. Досить прохолодно, досить сиро, але кава та теплі розмови рятують. Розповідаєш про свої почуття, що була досить ображеною на неї, про події які сталися, про людей, яких зустріла, як важко тобі було бути сміливою, як ти вперше вийшла без перуки. Вона розповідає про життя у Чехії, роботу, себе, свої труднощі, емоції, складності. Тепер ви ідете крізь Війну разом, радіючи зустрічі та тому, що є одна в одної.

А потім вирішуєте разом провідати тварин у притулку, бо в останнє приходили до них у вересні. Пишеш своїм творчім, збираєте гроші на корм, та разом з подружкою, невеличкою компанією вирушаєте у гості до пухнастих. Час минає швидко. У притулку завжди так. Не встигаєш приїхати, як вже потрібно йти. Але, ти поділився краплиною любові, турботи з тим, кому це необхідно. На вулиці холодно, що не дивно для осені. Ви вирішуєте десь попити чаю, бо додому їхати не хочеш, а від спілкування не можеш відмовитись. Так у вас випадково створюється невелика, але досить затишна компанія, з якою ви будете переживати самі темні часи. Складається вона з тебе, твоєї подружки, двох музикантів, які завжди беруть участь у твоїх концертах. З одним і з них ви вперше ходили до притулку, з іншим просто іноді спілкувались. У вас створюється загальний чат, де ви усі розбиті, але незламні підтримуєте один одного. Так завдяки творчості в тебе на два друга більше і цьому неможливо не радіти.