11

Несподівано повертаєшся до тренувань. Майже нормальне життя, бо вже пройшла адоптація та сирени більше так не лякають. Майже. Поки не прочитаєш нову порцію новин, бо саме від них починають тремтіти руки. Вже не сподіваєшся на диво, приймаєш реалії. Але мрієш. Звісно про Перемогу, життя без Війни, та інше. А ще про купол. Не про один. Такий великий, прозорий, міцний, як у однойменному серіалі. Щоб накрити всі міста від крилатих падлюк. Та щоб вони ще й відстрибували від нього й лупили по росії. Ото б було добре. Ото б ми раділи. Шкода, що такого не має, дуже б нам знадобився. Тільки уявіть, які б гарні новини б були. «Ракета відстрибнула від України та влучили у кремль. Вцілілих не має, в.в.путін не доїхав до лікарні». Так, такі заголовки нам би не завадили. Але, приймаємо реалії та ідемо далі. Захоплюємось мужністю жінок та чоловіків, які нас захищають, донатимо, самостійно наближаємо Перемогу.

Несподівано повертається подруга. Та, яка була у Львові, та, яку не бачила з грудня 2021 року. І ні, ні, тому що в тебе почали вливати отруту, що ти проходила через своє власне пекло, що ти була налякана та потребувала близької людини поряд. Просто вона ніколи не мала бажання й часу зустрітися, а ти вперта, чіплялася за дружбу, якої здається більше не було. Вона не провідувала тебе у лікарнях, але намагалась давати поради. Насправді твій рак дав зрозуміти, що в тебе тільки один справжній друг – твій чоловік, який ніколи не залишить та якому ти завжди потрібна. Інші тільки на словах, але добре, що іноді писали та телефонували. Дякуєш за це. Отже, подруга. Нарешті домовляєтесь про зустріч. Точніше ти пропонуєш приїхати. На інший кінець міста, бо їй страшно виходити за межі району. Тобі теж, але ти занадто скучила, тому приходиться домовлятися. Але, ця довгоочікувана зустріч не приносить теплих емоцій на які ти розраховувала. Дві сторонні людини, які просто зустрілись на дитячому майданчику у понеділок. Вам не має про що розмовляти, не має спільних тем, бо навіть до повномасштабного вторгнення у вас різне ставлення, бо ти нікуди не їхала, бо тебе за це засуджували. Дивні, неприємні відчуття. Добре, рухаємось далі. Ні, ви не припиняєте спілкування, але воно стає іншим.

Ти все також ідеш крізь Війну. З іншими людьми, з іншими почуттями, з втраченою вірою. Але іконки й досі на твоїй шиї, бо це твої талісмани, обереги та щось більше ніж просто срібні прикраси. Наприкінці вересня вперше робиш яскравий макіяж. Повертається червона помада. Тільки з дзеркала на тебе дивиться інша дівчина, яку ти майже не впізнаєш. Інший погляд, інша посмішка, інша зачіска, інше обличчя. Тільки родимка на тому самому місті та очі, нагадуючи чорне вугілля. Ти смілива, ти наважилась. А наступного дня твоєму місту дістається знов. Світлини собаки, яка плаче на руїнах свого будинку облітають усі соціальні мережі. Рудий пес Крим. Ти плачеш разом з ним, бо болить так, що вже не має ніяких слів. Емоції починають душити, розривати ту маленьку вцілілу частину душі. Стільки ти ніколи не плакала, такої люті ніколи не було. Але у той же день, якийсь бовдур проїжджає під твоїм вікном, а у нього з салону на весь район руснява музика і йому норм. Люди не розуміють що таке Війна та комендантська година, головне, що не торкнулось їх. Та й потрібно показати усім, що в тебе є яйця та магнітола в іржавому кориті, та повністю відсутній такт та смак, бо лепса на повну гучність не дуже круто слухати, особливо о дванадцятій годині ночі. Хоча ти більше цьому не дивуєшся. Спочатку, особливо у березні, тебе це обурювало, але не зараз. Мудаки є скрізь, а людський фактор ніхто не скасовував.

Все у тому ж вересні, точніше наприкінці, у твоїй кицькі знову почалися напади. В неї вже як два роки нервова форма епілепсії та з цим приходиться жити. Була ремісія, але на фоні гучних звуків та стресу (кому сподобається до кінця тривоги сидіти у переносці, бо твоя хазяйка перелякана?)все повернулось. Добре що є ліки й ти можеш їй допомогти, але переживаєш ще більше. Тварини самі про себе не попіклуються. Ти добре пам’ятаєш кожен минулий напад, тому тебе кожного разу сіпає. Так, вони змінились, але нашкодити ще можуть.