Ірен Незвротній, як і Ернст Неізвєстний — дивак. Він пояснює іврит, малює щось, чого читач не бачить. З`являється та зникає мов фантомас. Такий у книзі Ірен Данилович… Авторка сама визнає: «Ірен Незворотній, крутилося в голові, — маячня повна». (151)
Та, життя рухається своїм ходом…
У нього свої примхи, закони, запахи, фарби…
.... Відчути із читаного фарби життя — головне. Письменник пише-вигадує. Читач читає-уявляє.
Природа: «Погода сприяла прогулянкам: розмашисте сонце, в силі засліпити найневдаліший день і легкий вітерець, по-справжньому весняний. Птахи співали наперебій, зустрічаючи раннє тепло…» (127)