Супровід насичених подіями чоловіків

«Даня став помічати, що нестримні веселощі, які долали його в перший рік навчання, все частіше ставали за компанію…» (10).  Так,  дає ключ до скриньки роздумів, дещо незрозуміле речення, неузгоджене…

Перший — друг Данила — однокурсник Андрій… Андрій Первозванний. Тезка того самого, апостола, що поставив перший хрест на схилах Дніпра…

Андрій видався симпатичним, хіба що, трохи худорлявим. Світлий блакитноокий молодик, з тонкими, в дечому — жіночими рисами, які додавали йому особливого шарму…» (19).  «Андрій обійняв Данила так ніжно, що той не наважився відсторонитися…» (67).

Головним і більшою мірою другорядним персонажам книги 19-25 років. 

Ех, як казав поет, оглянешся на свою молодість, і лежатиме вона перед тобою у всій красі… І не чуєш своєї сили, юначе пристаркуватий…

Добре виписані статисти: Фелікс, Жора, Артур. Але — хлопці з характерами.

Протягом усього оповідання вони теревенять, добре п`ють, ідять. Із спиртного здебільшого пиво. Їстівне — що бог дасть. Як і слід студентам. «Із закусок… було дві пачки кальмарів, сухарики, сумнівні бутерброди з невідомою намазкою та крекери…» (53).

Якщо читач бачить особливу, допоміжну роль того чи іншого образу другого плану, то нехай зауважить і на деякі їх судження:

Про дівчат:

«То дівчата при нас такі скромні, а тільки за двері — і тримайся життя!» (129)

Про щеплення проти Ковіду:

 «— Ага, краще вже вакцинуватись, — мовив Фелікс. — Хоч якась гарантія.

— Гарантія, що здохнеш..., — іронізував Жора. —Я бачив відоси, як в Ухані вакциновані тупо падали на зупинках, в метро без ознак життя. Зомбі-апокаліпсис, бляха-муха. Я краще собі харакірі зроблю, ніж вколю ту гитдоту…» (141)

Чоловічу партію роману мірить зворушливий священник із «нефритовими очима» (244).