Сьогодні, в літній вечір, я удома сумувала,
Ти десь у справах, я — у своїх мріях.
Про нас з тобою довго міркувала,
Що нас чека в майбутньому, в моїх надіях.
Дверний дзвінок порушив монотонну тишу.
Відкривши, я побачу за дверима квітів польових букет.
Думки сумні удома вмить залишу,
Й піду з тобою, накинувши на плечі джинсовий жакет.
Ти поведеш мене на дах, ввімкнеш прикольний фільм,
Дістанеш із рюкзака смаколики й попкорн,
І в небі спалахне ще не одна зоря,
Ми засміємося з тобою в унісон.
На екрані розгортається чергова сцена,
А ти мимоволі поглядаєш на мене, очима своїми — пильними.
Вже не завадить у щастя цю мить — ні тривога, й ніяка сирена.
І випадкові дотики рук відчуваються такими щирими.
І я зазирну в твої очі, своїми, такими ніжними,
Бо поруч з тобою навіть зорі здаються ближчими.
13.04.2025
#1689 в Різне
#328 в Поезія
#6951 в Любовні романи
#1580 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 18.04.2025