Розділ 24. Сніданок із пригодами

Єва прокинулася від запаху… диму.
Вискочивши з ліжка, вона накинула на себе його сорочку й побігла на кухню.

Коул стояв біля плити з поважним виглядом і намагався перевернути млинець, який більше нагадував шматок вугілля. На столі вже височіли кілька "жертв кулінарії".

— Ти що робиш?! — вигукнула Єва, закриваючи ніс від запаху.
— Сніданок у ліжко, — спокійно відповів він, піднімаючи ще один млинець… який одразу ж впав на підлогу.

Єва розсміялася й схопила сковорідку з його рук.
— Якщо ти ще раз спробуєш "готувати", нам доведеться викликати пожежників.
— Ну то що? — підморгнув він. — Ти будеш у мене "гарячою дівчиною" на фоні пожежі.

Вона покачала головою, але не втрималась від усмішки.
— Іди сідай, кухарю-аматоре. Я врятую наші шлунки.

Коул сів за стіл, спостерігаючи, як Єва швидко й вправно замішує тісто.
— Тобі так личить у моїй сорочці, — раптом сказав він, нахилившись вперед. — Тільки знаєш, що? Вона мені вже не належить.

Єва озирнулася, злегка знітившись.
— Чому це?
— Бо тепер вона офіційно твоя. Як і я, — він промовив серйозно, але з хитрою усмішкою.

Вона кинула в нього шматочком тіста.
— Ти безнадійний.
— Зате твій, — відповів він і підняв руки, наче здавався.

За кілька хвилин на столі красувалися золотисті млинці. Коул узяв один і простягнув Єві.
— Дозволь я погодую тебе.

Вона відкрила рот, сміючись, а він акуратно підніс шматочок. Але замість млинця він нахилився й поцілував її, солодко й раптово.
— Ммм, — прошепотів він. — Так смачніше.

Єва закотила очі, але відчула, як щоки спалахнули від щастя.