Розділ 23. Ранок

Проміння сонця пробивалося крізь штори, ніжно лоскочучи Єву по обличчю. Вона скривилася й спробувала заховатися під ковдру, але натрапила на щось тепле й тверде. Відкривши одне око, вона зрозуміла — Коул.

Він спав, обійнявши її так, ніби боявся відпустити. Його волосся стирчало в різні боки, а на губах грала ледь помітна посмішка.

Єва мимоволі усміхнулася й обережно простягнула руку, щоб провести пальцями по його щелепі. Але саме в цей момент він відкрив очі.
— Так і знав, що ти мене розглядаєш, — хрипко пробурмотів Коул.

Єва почервоніла.
— Ні… я просто… ну…
— Просто милувалася? — він підтягнув її ближче, поцілувавши у скроню. — Взаємно, красуне.

Вона хотіла щось відповісти, але він раптом засміявся, глянувши вниз.
— О, так-так, — простогнав Коул, — твій слід залишився на мені. Подивись: подряпини від твоїх нігтів.

Єва закрила обличчя руками.
— Коооул! Не нагадуй мені!
— А я пишаюсь, — він поцілував її пальці й прибрав їх від її обличчя. — Це доказ, що ти була шалена вночі.

Вона вдарила його подушкою, але він перехопив її руки й перевернув так, що вона опинилася під ним.
— Обережно, міс. Бо я можу вирішити, що ранок — ідеальний час продовжити.

Він нахилився, щоб поцілувати її, але в цей момент у животі Єви голосно заурчало. Вона розсміялася, а Коул відкинув голову назад і розсміявся ще голосніше.
— Гаразд, це знак, — сказав він. — Я йду готувати сніданок.

— Тільки не спали кухню! — крикнула йому вслід Єва, коли він у рушнику попрямував до кухні, спеціально демонструючи свою спину й м’язи.

Вона схопила подушку й, усміхаючись, прошепотіла:
— Я таки закохалася по вуха…