Розділ 22.Перша ніч

Їхні тіла були мокрими від дощу й гарячими від бажання. Квартира перетворилася на маленький всесвіт, де існували лише вони. Одяг падав на підлогу, залишаючи за собою хаотичний слід, але ні Єва, ні Коул навіть не помічали цього.

Коли він поклав її на ліжко, вона відчула, як серце шалено калатає — від страху, від хвилювання, від безмежного бажання.

— Єво… — Коул нахилився над нею, зупинившись у кількох сантиметрах від її губ. — Якщо ти скажеш "стоп", я одразу…

Вона приклала пальці до його вуст.
— Я не хочу стоп.

Його погляд спалахнув, і вже за мить він поцілував її ніжно, так, ніби боявся зламати. Вона відчула, як його руки впевнено й обережно ковзають по її тілу, змушуючи забути про все на світі.

Спочатку це була пристрасть — дикі, рвані поцілунки, гарячі подихи, зойки, що виривалися з грудей. Але далі — тиша, м’яка й глибока. Коул дивився на неї так, ніби вона була для нього єдиною правдою у світі.

— Ти моя, Єво, — прошепотів він, проводячи губами по її шиї.
— А ти мій, — відповіла вона, вплітаючи пальці в його волосся.

Їхня ніч стала поєднанням вогню й ніжності, пристрасті й довіри. Вони віддавали одне одному все — без залишку.

А потім, коли втома накрила їх, Єва лежала на його грудях, слухаючи рівний стукіт його серця.
— Знаєш… — сказала вона, ледве тримаючи очі відкритими. — Я думала, що це буде страшніше.
Коул усміхнувся й поцілував її у волосся.
— Бо ми завжди були одне для одного. Просто довго не визнавали цього.

Вона заснула, відчуваючи його обійми, такі сильні й водночас безмежно теплі.