Розділ 19. Під одним дахом і ти мій

У кампусі всі чекали вечірку в будинку студентського братства. Гучна музика, запах піци й натовп знайомих облич. Єва й Коул прийшли разом — але тепер уже як пара. І хоч вони ще звикали до цього статусу, між ними іскри літали навіть від легких дотиків.

— Тільки не кидай мене саму, — прошепотіла Єва, коли вони заходили до кімнати, переповненої людьми.

— Я й не планував, — відповів Коул, обіймаючи її талію.

Але вечірка не була б вечіркою без проблем. Єва відійшла за напоєм, і тоді до неї підійшов високий хлопець із факультету мистецтв — той самий, який завжди «випадково» затримувався біля неї після пар.

— Єво, ти сьогодні просто неймовірна, — він нахилився ближче, торкаючись її руки.

У цей момент Коул побачив усе здалеку. Його щелепа напружилась, він ледве не розчавив пластикову склянку в руці. Він підійшов різко, без попередження, і притягнув Єву до себе, так що їхні тіла зімкнулися.

— Вона вже не вільна, — холодно кинув він хлопцеві, його рука впевнено лежала на талії Єви. — Зрозуміло?

Єва відчула, як серце шалено калатає. І від ревнощів Коула, і від того, як сильно він її тримає.

— Коул, — тихо прошепотіла вона, коли суперник пішов, бурмочучи щось собі під ніс. — Ти переборщив…

— Ні, — його очі блиснули. — Я просто не дозволю нікому навіть уявити, що може тебе торкнутися.

Її подих перехопило. Він нахилився до неї, не зважаючи на те, що вони стояли прямо посеред натовпу. Поцілунок був гарячим, безкомпромісним, наче викликом для всіх навколо: «Вона моя».

Єва відповіла не менш пристрасно, забувши про всіх гостей. Її руки ковзнули на його шию, вона відчула смак напою на його губах, його тепло.

— Ти… ненормальний, — прошепотіла вона, ледве відірвавшись від нього.

— Можливо, — хрипко усміхнувся він, — але тепер усі точно знають, що ми разом.