"Ти був поруч завжди"
Розділ 15. Дощова ніч
Дощ хлистав немилосердно, заливаючи вулиці. Єва вибігла з таксі, прикриваючи голову сумкою, й стрімко кинулась до найближчого під’їзду. Серце калатало від холоду й злості — парасольку вона, звісно ж, забула.
Коли двері заскрипіли й зачинилися за її спиною, вона різко зупинилась. У напівтемряві під’їзду, опершись на стіну, стояв він. Коул. Мокрий, у футболці, що прилипла до м’язів, і з тим самим упертим виразом обличчя.
— Сховалась від дощу? — глухо кинув він.
— А тобі що? — огризнулася Єва, витираючи краплі з обличчя.
Вони мовчали. Лише гуркіт грому й дощ, що барабанив по склу, заповнювали тишу.
Коул зробив крок ближче, і Єва відчула його тепло, попри мокрий одяг. Її подих збився, але вона все одно вперто підняла підборіддя:
— Не смій підходити.
— А якщо я не послухаю? — його голос став тихим, небезпечним.
Її серце шалено калатало. Злість, образа, бажання — усе змішалося в один хаос. Вона відчула, як він нахилився зовсім близько, і шепіт його губ торкнувся вуха:
— Скажи мені, Єво, що ти не хочеш цього.
Але вона не сказала. Лише різко вп’ялась у його губи, ніби виплескуючи всю біль і тугу останніх днів.
Він підхопив її, пригорнув до стіни, і поцілунок перетворився на вихор. Дощ гуркотів сильніше, ніби весь світ вирішив стати свідком їхнього божевілля.
У цю ніч між ними не залишилося нічого, окрім вогню.
#6327 в Любовні романи
#1538 в Короткий любовний роман
#1174 в Різне
#481 в Гумор
Відредаговано: 02.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
