"Ти був поруч завжди"
Розділ 11. Лінія оборони
Єва майже всю ніч не спала. У голові знову й знову прокручувалася сцена в коридорі: його руки, його губи, той шалений поцілунок… Вона проклинала себе за те, що піддалася.
Наступного ранку вона вирішила: дистанція. Ніяких довгих розмов, ніяких жартів, ніяких випадкових доторків. Вона знову буде його «другом дитинства». І крапка.
Але вже в аудиторії Коул сів поруч, наче нічого не сталося. І коли вона суворо зиркнула на нього, він нахилився й тихо прошепотів:
— Гарних снів, подруго?
— Відвали, — буркнула вона, намагаючись зосередитися на конспекті.
— О, бачу, ти знову вибудувала свою стіну, — він говорив тихо, але в його голосі звучала насмішка. — Подивимось, наскільки міцна.
Вона стиснула ручку так сильно, що ледь не зламала її.
— Якщо ти не заткнешся, я пересажусь.
— Ага, звісно. Бо ти мене ненавидиш? — він нахилився ближче, і його рука «випадково» ковзнула по її коліну.
Єва здригнулася, відсунула його руку й прошипіла:
— Так, ненавиджу!
— Ненавидиш так сильно, що досі пам’ятаєш смак мого поцілунку? — його очі палали викликом.
Її щоки спалахнули, і вона різко відвернулася до вікна. Але всередині — в серці, у животі, в кожній жилці — все горіло.
Коул бачив це. І усміхнувся переможно.
«Гра тільки починається», — подумав він.
#6838 в Любовні романи
#1597 в Короткий любовний роман
#1533 в Різне
#576 в Гумор
Відредаговано: 02.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
