Розділ 7 . Невинна кава?

Кав’ярня була маленькою, з м’яким світлом і джазом на фоні. Єва обрала столик біля вікна, намагаючись переконати себе, що це просто кава з другом.

Коул з’явився із запізненням, у сорочці з закатаними рукавами, і ця неформальна недбалість тільки підкреслювала його підтягнуту фігуру. Він відразу вмостився навпроти, підпер голову рукою й розглядав її так відверто, що Єва почервоніла.

— Що? — вона сховала погляд у меню.
— Просто думаю, як я взагалі витримував бачити тебе щодня і не запросити раніше, — він нахабно всміхнувся.

— Це не побачення, — нагадала вона, нахмурюючись.
— Тоді чому ти так гарно вбралася? — Коул повів бровою.

Єва майже вдавилася водою.
— Я не… це просто сукня.
— Ага, сукня, яка кричить: «Подивись на мене, Коуле!» — він розсміявся.

— Ти безсовісний!
— Зате чесний, — він підсунувся ближче й нахилився над столиком. — Зізнайся, тобі подобається, що я фліртую.

Вона ковтнула каву й намагалася зберігати спокій, але щоки палали.
— Мені подобається кава, — відповіла вона сухо.

— Добре, тоді я твоя кава, — підморгнув він. — Гарячий, міцний і трохи небезпечний.

Єва розсміялася, хоча й намагалася цього не показати. В їхньому сміхові було щось легке й п’янке.

Коли офіціант приніс десерт, Коул нахабно підсунув тарілку до себе, відламав шматочок і простягнув їй із виделки.
— Спробуй.
— Я можу сама, — пробурмотіла вона.
— А я можу нагодувати, — його голос став нижчим.

Вона на мить вагалася, але все ж таки відкрила губи. Солодкий смак змішався з дивним тремтінням усередині. Їхні очі зустрілися, і світ ніби став тихішим.

— Єво… — він ледь чутно прошепотів, але в цю мить хтось гримнув дверима, і магія розсіялася.

Вона різко відсунулася назад.
— Це просто кава, пам’ятаєш?
— Ага, — його усмішка була небезпечною. — Просто кава, яка змінила все.