Розділ 1. Дитинство позаду -зустріч у дорослому житті

Єва стояла біля кав’ярні, поправляючи довге волосся, що вперто спадало на очі. Вона тільки-но повернулася після навчання за кордоном і не вірила, що сьогодні має зустрітися з ним.
З тим самим другом, із яким вони виросли під одним дахом у двох родинах — з Коулом.

— Ну що, міс світу, нарешті приїхала? — глибокий голос пролунав за спиною, і Єва різко обернулася.

Перед нею стояв він. Той самий Коул, але… вже не той хлопчак із вічно розтріпаним волоссям. Тепер це був високий, широкоплечий хлопець із впевненим поглядом і усмішкою, яка могла довести до сказу будь-яку дівчину.

— Коуле? — Єва кліпнула очима, вражено дивлячись. — Ти… ти виріс!
— Серйозно? — він розсміявся. — А я думав, ти скажеш: «Ти ще більше подурів!»

Єва закотила очі, але щоки все одно зрадницьки налилися рум’янцем.

— Ну, не хвилюйся, я теж виросла, — сказала вона з викликом.
— Та я бачу, — його погляд ковзнув по ній занадто уважно. — Але для мене ти все одно та сама малявка, яка крала в мене цукерки.

Вона пирснула від сміху:
— А ти — той самий зануда, який ябедничав Мії й Андре, що я тебе «б’ю».

Коул хитро примружився.
— Ну, тепер, якщо захочеш мене вдарити, доведеться стати на стілець.

Він зробив крок ближче, і Єва раптом відчула, що серце забилося швидше.
Дитячі жарти були ті самі, але щось у цій зустрічі було зовсім новим — дивно дорослим і небезпечним.