[Запис 22] Прибуття основних сил КДБ більше нагадувало початок військової операції.

На територію комплексу зайшли БТР, танки, над бункером зависли гвинтокрили. Зачистку й перевірку периметра миттєво перебрали на себе спецгрупи «Альфа» та «Зеніт». Сили надмірні — вони методично, метр за метром, вичищали кожен коридор.

А потім пролунало два сухих автоматичних постріли.

Коли оперативники розкрили двері ізолятора, Чайка й Карпов були вже мертві. Слідчі констатували суїцид та ліквідацію свідка: Карпов розстріляв Чайку з табельного АК, виданого йому для чергування, а потім пустив кулю собі в голову. Я підсвідомо чекав чогось подібного, але полегшення це не принеслo. Це місце божевільне. Але ще божевільніше те, як спокійно система переварює своїх же творців.

[Запис 23] Почалася масштабна консервація. Сектори «А» та «Б» повністю закрили, усіх піддослідних «об'єктів» та унікальне обладнання вивезли в невідомому напрямку. Питання лише в тому — наскільки довго ці блоки простоять пустими? До призначення нового «провідного вченого»?

Мені наказано навести лад, але я відчуваю липкий страх: тут, усередині НДІ-89, ніхто не боїться КДБ. І це лякає більше за будь-які загрози. Науковці та персонал поводяться так, ніби готові померти за свою потворну ідею за першим клацанням тумблера. Або вони знають дещо таке, що перебуває поза межами нашого розуміння...

[Запис 24] На світанку відбувся розстріл. Усіх, хто перебував у безпосередньому підпорядкуванні Чайки, вивели у розстрільний бокс і стратили. Тіла навіть не ховали в землі — їх ущент спопелили в хімічних автоклавах, не залишивши жодного молекулярного сліду.

А мені... мені особисто вручили письмову подяку «за пильність під час перевірки звітів» і наказали продовжувати службу.

Я сиджу в кабінеті й ставилю собі єдине питання: що, б**ть, тут відбувається?! За якісь шість місяців мого перебування тут — два масових розстріли, 240 знищених науковців, 46 застрелених дітей-мутантів, вісім зниклих безвісти чекістів, а тепер ще й мертвий Чайка з Карповим, якого я мав допитати!

[Запис 25] Я тільки-но спробував відновити бодай якийсь порядок у документації, як на мій стіл лягло нове технічне зведення.

В описі обладнання замість звичного «ЕОМ 35/70» тепер чорним по білому було виведено: «ЕОМ 36/70».

Охоплений жахом, я помчав до центральної лабораторії. Машина змінилася. Вона стала об'ємнішою, гул серверних шаф став важчим, а від системи охолодження йшов солодкуватий, нудотний запах. Я вже занадто добре знаю, якою ціною далося це збільшення потужності на один пункт. Чий мозок вони туди вмонтували цього разу? Чайки? Карпова?

На величезному моніторі оператори в білих халатах у режимі реального часу проводили розрахунки траєкторій польоту балістичних ракет Р-12 по американських містах. Машина вираховувала вітер, тиск, щільність атмосфери та відхилення в секунди. Точність була абсолютна. «Катя» росла, і тепер вона вчилася нищити материки.