Місяць другий-четвертий

[Запис 5 25.02.1665] Я почав уважніше стежити за всім, що відбувається в лабораторії. Моєю головною ціллю став Громов — я вирішив зібрати проти нього вичерпну базу доказів, перш ніж здавати КДБ. Як з'ясувалося, він працює тут інженером і обслуговує безпосередньо ЕОМ «Катя».

Поведінка Громова вкрай підозріла: він постійно наче озирається, очі посмикуються, дрібне тремтіння в руках. Виникає стійке відчуття, що він знає про НДІ-89 набагато більше за інших. І найголовніше — він панічно боїться, що його ліквідують.

Під час чергового обходу я вирішив розширити свій кругозір і взявся за наукову літературу з місцевої бібліотеки. Книги були переповнені важкою медичною та технічною термінологією, але, на мій подив, я досить швидко почав схоплювати суть. Тепер я зможу особисто розпізнати саботаж у звітах науковців, якщо хтось надумає викривити результати.

[Запис 6 22.03.1665] Перечитавши викрадений папірець про «Експеримент Малюк», я вирішив задіяти свою давню навичку — підробку та точне копіювання документів.

Я вирішив розставити для Громова пастку. Власноруч виготовлю підроблену секретну записку з фальшивими вказівками та підкину її на його робочий стіл. Якщо він зазіхне на фальшивку — я спіймаю його на гарячому. Але залишати її треба виключно на ніч: удень він завжди зможе з'їхати на те, що аркуш опинився там випадково й він до нього не має жодного відношення.

[Запис 7 28.03.1665] Нічна зміна принесла незапланований поворот.

Коли я пробирався до робочого місця Громова, щоб підкинути «наманку», то побачив, як він зі згортками в руках спускається на найнижчий, законсервований рівень комплексу. Я непомітно рушив за ним, тримаючи безпечну дистанцію.

Те, що я побачив у темряві нижнього ярусу, змусило мене заціпеніти. Громов таємно проносив їжу дітям. Їм на вигляд було не більше ніж по п'ять років... Вони жили там, приховані від основних протоколів.

Офіційний рапортувати на Громова керівництву я поки відкладу. Треба розібратися, що це за діти й чому їх тримають у таємниці навіть від охорони. Але підроблену записку на його столі я все одно залишу. Доброта в цьому місці підозріла. Він усе ще може виявитися вербованим агентом ЦРУ, який просто створює собі прикриття.

[Запис 8 05.04.1965] Минуло вже п’ять місяців відтоді, як я прибув до НДІ-89.

З кожним днем витримувати це стає дедалі складніше. Звіти про експерименти, які проходять через мої руки, перетворилися на суцільний жах. Піддослідних дітей піддають агресивній хімічній обробці, накачують невідомими гормонами, проводять жахливі хірургічні маніпуляції: їм штучно прищеплюють додаткові кінцівки, подовжують та деформують хребти. Це вже не наука, це якесь потворне перетворення людської анатомії. І кожну з цих медичних карт мені доводиться перевіряти й візувати особисто.

Що стосується Громова — моя пастка спрацювала, але не так, як я очікував. Побачивши підкинуту записку, він злякався ще дужче й тепер поводиться гранично обережно. Втім, це навіть на краще: переглядаючи архівні орієнтування, я помітив, що його прізвище вже фігурувало в кількох закритих рапортах КДБ. На його «надмірну людяність» із тими дітьми на нижньому рівні я просто заплющив очі. Доки його таємні візити не заважають виконанню основних завдань об'єкта — мені байдуже.

[Запис 9 14.05.1665] У вечірніх зведеннях формально все чисто, жодних відхилень від плану.

Проте сьогодні сталася подія, яка змусила мене замислитися. Мені під розписку видали особисту гербову печатку «Цілком таємно» й віддали жорсткий наказ: ставити її на абсолютно всіх майбутніх документах та рапортах без винятку.

Одночасно на території НДІ-89 запровадили надзвичайний комендантський режим. З 22:00 до 06:00 будь-яке пересування коридорами заборонено. Охороні та мені надано прямий дозвіл відкривати вогонь на ураження без попередження й запитань по кожному, кого виявлят після дев'ятої вечора. Заводом заповзає передчуття чогось невідворотного.