Розділ 6. Викид восьмого рівня

Пікала не було вже кілька годин. Сет майже весь час проводив за спостереженнями та експериментами з кулькою. Він навіть спробував взяти ту, що належала Лео — вона також змінила колір під нього, а після повернення шахтареві одразу почорніла.

"Значить, справа не в самій кульці..." — роздумовував скаут.

Сет хотів був звернутись до Дори, але дівчина відпочивала біля краю купола, дивлячись кудись у далечінь, тому скаут вирішив не чіпати її.

Під час експериментів Сет також жбурляв подарунок Пікала, але як тільки той переставав напряму контактувати з тілом, досить швидко втрачав світіння і повертався до випадкового кольору.

Йому навіть почало здаватись, що коли кулька в його руках — він щось відчуває від неї. Але коли запитав про це у Лео, той лише сказав, що скаут сходить з розуму.

"Можливо, він і правий, але..." — дивне відчуття не покидало скаута.

— Я Ж КАЗАВ, БУДЕ МЕГА ВЕСЕЛО! — кричав Еворан. — І ЯК МИ ПЕРЕЛЕТІЛИ ЧЕРЕЗ ТУ ПРІРВУ!

Дівчина швидко покинула ховеркрафт і зняла шолом. Її очі були настільки широко розплющені, що скаутові здалось — от-от вилетять з орбіт і підуть по своїх справах. Колір її обличчя був одночасно блідим, як папір, і зеленим, а за мить дівчина нахилилась до землі й проблювалась.

Сет швидко підбіг до неї, але вона жестом показала, що все гаразд.

— Йди відпочинь, я допоможу Броку, — лагідно промовив він.

Еворан зістрибнув з ховеркрафта, навіть не вимикаючи двигуни, і кинув до дівчини:

— Ха, добриво для рослин Пікала!

Айві обернулась до Еворана і, здавалось, була готова висловити йому все, що думає, але лише тихо додала:

— Назад веду я. І вимкни двигуни.

Після цього вона обернулась до скаута і злегка кивнула йому: мовляв, переконайся, що він виконає інструкції. Сет дав зрозуміти, що прослідкує за всім, і дівчина повільно попрямувала до Лео.

— Відпочинь, я дам знати, коли будемо готові, — кинув їй услід Брок.

Айві махнула рукою і підняла великий палець.

— Показуй, що вантажити, — обернувся до Брока скаут. 

— Та все, що тут лежить, — вказав на запчастини Еворан. — Це як тетріс — просто складай все, щоб нічого не випадало! І в салон також!

Скаут кивнув до нього. Він любив монотонну роботу, та допомагала йому відволіктись, а мʼязам попрацювати.

***

Айві, спустившись до Лео, впала на диван, змусивши шахтаря поступитись місцем. Той коротко кивнув їй:  
— Винесли мозок? — на його обличчі грала втомлена посмішка.

— Не думала, що бути пасажиром настільки... — але дівчина не встигла завершити фразу, як із-за дверей вийшов Пікал. Він коротко кивнув їй і посміхнувся шахтареві:  
— Я закінчив аналіз ваших...

— Мені то не цікаво, — буркнув Лео, відводячи погляд.

— Але я маю...

— Ні, — наполегливіше відрізав шахтар.

— Що ж... гаразд. Якщо раптом зміните думку — я буду радий розповісти тобі усе.

Лео відмахнувся й відвернувся до телевізора. Айві відчула, як у повітрі зависла тонка нитка напруги, вібрації якої розходились кімнатою. Після того як Кріі піднявся до інших, дівчина втупилась у шахтаря. Вона не пам’ятала, коли той був настільки категоричним, тож у ній розігралась дитяча цікавість.

— Про що це він?

— Та фігню якусь придумав, — буркнув Лео, дістаючи кульку з кишені. Айві помітила, як за секунду вона змінила колір на буро-чорний.

— І що це? — звела брови дівчина.

— Біс його знає. "Сканер душі" чи щось таке, — з ноткою зухвалості кинув Лео. — Міняє колір залежно від того, який ти.

Айві напружила брови, трохи піднявши одну. Для неї це звучало як дурня, але по міміці Лео вона розуміла, що той серйозно. Коли шахтар помітив її вираз, то видихнув і продовжив:

— Він міняє колір "залежно від того, що ти відчуваєш", — процитував Пікала він. — Якщо хочеш — спробуй сама.

Він протягнув кульку до дівчини, і вона, задумавшись на мить, узяла її. Та ніяк не відреагувала.

— Скафандр, — посміхнувся Лео. — Треба контакт зі шкірою чи щось таке.

Дівчина продовжувала скептично дивитись на шахтаря, але цікавість уже наповнила думки інженерки. Вона обережно піднесла кульку до свого обличчя й торкнулась щоки. Відчула легкий електричний імпульс, ніби від оголеного кабеля. І вже за секунду кулька засяяла фіолетовим. 

Погляд шахтаря на мить затримався на фіолетовому сяйві — не здивований, радше задуманий. Але вже за секунду він знову сховався за звичною байдужістю.

— Ну от. Я ж казав — у мене душа чорна. Напевне, в шахтах пересидів, — буркнув хлопець.

Айві протягнула кульку йому, але Лео похитав головою:

— Та можеш залишити собі.

Дівчина хотіла заперечити, але Лео відвернувся від неї й втупився в екран. Наступні хвилин двацять вони провели в тиші, кожен занурений у власні думки. 

***

Сет, як йому здавалось, закінчив завантаження, залишивши дві масивні деталі, які вже не могли влізти у ховеркрафт. Він гукнув Брока, який про щось сперечався з Пікалом, і той, кинувши наостанок, підбіг до скаута:  
— Та все буде тіп-топ, не парься!

Він зупинився біля деталей, і на його обличчі одразу зʼявилось невдоволення. Він глянув на ховеркрафт, потім на Сета, і врешті — на деталі.

— Потрібно вмістити все в цю ходку.

У його голосі звучала не лише злість, а й щось, що змусило Сета насторожитись — відчуття, ніби сам час спливає занадто швидко.

— Ми не встигнемо зробити ще один заїзд до викиду.

— Хіба це проблема? — запитав Сет.

Брок важко видихнув і глянув у небо.

Зірка здавалася ближчою, ніж кілька годин тому. Її червоне світло пульсувало, наче розпечене серце, що ось-ось вибухне. Край її диска здригався, немов жива тканина, а верх купола тремтів, просочений теплом і загрозою.

Еворан зиркнув на скаута, стиснув щелепи, потім ще раз глянув на деталі й різко кинувся кудись убік:  
— Чекай тут, зараз дешо придумаємо.