Від того вечора Зора більше не сумувала. Вона знала, що її місце на небі — важливе, навіть якщо вона не була найбільшою чи яскравою зіркою. Вона була частиною великої картини, і це було чудово.
І кожного вечора, коли вона заглядала вниз, вона бачила, як її світло сяє в серцях людей, і розуміла, що є частиною великого і красивого світу.
І так Зора зрозуміла, що її місце на небі — це саме там, де вона може бути найкращою версією себе.
Кінець.......