11

Після обіду в нашої групи мав бути урок алхімії. Це досить складний предмет в академії, який на першому курсі пощастило вивчати лише студентам Емемазу. В інших він починався з третього, а то й четвертого курсу.

Втім, мені подобалося робити різні експерименти з еліксирами. Навіть, сувора вчителька, міс Олівія Капер, не хвилювала мене.

Більше мене цікавило, як справлятиметься наша віце-міс з алхімічними формулами. Адже вона пропустила дуже багато для успішного навчання. А міс Капер дуже хвилювалась через успішність учнів.

На мій подив, Аліса вирішила не прийти на урок. Звісно, ​​вона зовсім мало пропустила. Лише чотири місяці. Для такої здібної чарівниці, яка народилася у простих людей та не знала нічого про магію, це зовсім копійки.

- Доброго дня, учні! – професорка Капер підвелася, і я відразу обернулася до неї. – Минулого семестру ми більше займалися теорією та водними розчинами. З цього семестру ми почнемо серйозніший і складніший розділ. Зілля, що розчиняють метал. Можливість плавити метал було важливим заняттям для майстрів-алхіміків. Тож чим більше різних металів ваше зілля зможе розславити, тим краще. А такі, як правило, можуть обпалити вас. Тому тепер на кожній практичній роботі ви повинні бути в спеціальних фартухах і рукавичках. На жаль, вони повністю не зможуть захистити вас. Тому в нас у класі є велика аптечка, в якій достатньо ліків від опіків.

- Прощавай, ідеальна шкіра, - пробурчала я, уявляючи, що може статися під час уроків.

- Це все, що тебе непокоїть? – хитро прошепотів Никифор позаду.

- Ще хвилює, де ваша красуня, - обернулася я до блондина. – Ховається від однокурсників, аби більше не підмочити репутацію?

- Не твоя справа, - хлопець гнівно глянув на мене і відвернувся вбік.

Не думала я, що в мене можуть виникнути проблеми із цими двома. Не те щоб вони до мене добре ставилися минулого семестру. Але, принаймні, ніколи не сперечалися і не намагалися зачепити.

- Молоді люди, вам є що додати? - звернулася вчителька до нас.

- Ні, міс, - я ніяково опустила погляд.

- Може, назвете мені найсильніше зілля? - міс Капер підійшла до мене та сперлася на мою парту.

- Ну, кислота якась, - припустила я.

- Не так, - зітхнула вчителька та постукала по підручнику. - Зілля драконячого полум'я. Я щойно продемонструвала його учням, але ви з Никифором Нордом були зайняті іншими темами. Тому пропоную вам до наступного уроку підготувати реферати про властивості драконячого зілля.

- Добре, міс, - зітхнула я, розуміючи, що до всіх клопотів тепер додалося зайве домашнє завдання.

- А зараз, всі запишіть тему та відкрийте підручники на сто шістдесятій сторінці.

Вирішивши більше не нариватися на проблеми, я відкрила підручник і розглянула малюнок баночки, в якій була жовтогаряча рідина. Мабуть, це й було драконяче зілля.

Після уроку мені здавалося, що сил не залишилося. Я вже відвикла за канікули до уроків, які тривали з ранку до ночі. У житті б не повірила, що другий урок може закінчуватися ближче до шостої вечора. А попереду на мене ще чекала зустріч із професором Фростом.

Без настрою я повернулася до своєї кімнати, щоб підготуватися до Основ земляної магії та позбутися зайвих підручників.

Тут Аліси не було.

Мені стало цікаво, де пропадає моя сусідка. Але я не дуже хвилювалася з приводу її відсутності. Було б непогано, якби вона взагалі загубилася на острові і до кінця семестру не знаходилася.

На жаль, це були лише мої бажання. І на вечері ми побачили нашу віце-міс, яка активно підготувалася до уроку з професором земляного факультету. І це не лише я помітила.

- Алісо, - звернулася до неї міс Фокс. - Ти знаєш, що на вулиці зима і в кабінетах не так тепло, як у нас в будиночку? Може, одягнеш кофту з меншим декольте?

– Дякую за вашу турботу, – заморгала Аліса величезними віями. – Я не боюся холоду. І, гадаю, на уроці не замерзну.

- Як знаєш, - невдоволено відмахнулася міс Фокс та продовжила вечеряти.

Вона рідко робила нам зауваження, вважаючи, що це входить у обов'язки вчителів. Вона була скромною дівчиною. На відміну від братів, одним із яких був місцевий медик. А інший – наглядач будиночку хлопчиків-першокурсників.

Ось вони могли й прямо висловити думку щодо неналежної зовнішності.

Залишалася надія на Саймона. Що йому не сподобається таке відверте вбрання, і він змусить Алісу перевдягнутися.

Швидко доївши свій салат, я поспішила до головного корпусу, де на першому поверсі був незвичайний кабінет професора, який більше був схожий на зимовий сад.

Половина кабінету була зі скляними стінами та дахом. І більше вона схожа була на теплицю. Але мені подобалося тут. Більш того, у другій половині кабінету був дуже гарний стильний ремонт та дорогі меблі.

Я вибрала собі місце ближче до столу вчителя, щоб було зручно спостерігати за його реакцією на нову ученицю та щоб помилуватися його зовнішністю.

Звичайно, Алісі не сподобалося, що я зайняла найближче до вчителя місце, але вона швидко вийшла із ситуації та вмостилася поруч зі мною. Що мене ще більше потішило.

Тепер я мала найкраще місце для спостереження за шоу.

І ось, коли всі учні були на своїх місцях, увійшов учитель і я приготувалася до реакції декана Терранісу на вбрання Аліси.

Але, на мій подив, нічого не сталося. Професор Саймон Фрост поправив краватку й почав нову тему, підганяючи учнів, адже третій урок був в академії найкоротшим.

Я з розчаруванням дивилася на Саймона, не розуміючи, чому він вважав зайвим вказувати учениці на те, як мають виглядати студентки. Чи, може, йому сподобалося таке глибоке декольте, і мені наступного разу можна з'явитися на урок у чомусь схожому?

Я впіймала його погляд, коли він перераховував присутніх, і запитально вказала поглядом на новеньку. На що професор насупився та закотив очі.

Вирішивши не злити його, я відвернулася та приготувалася писати черговий конспект.