9

Дуже мені не хотілося поспішати до кімнати, де була Аліса, від якої мене нудило. І я оглядалася на всі боки, в надії когось зустріти або щось зробити, щоб якомога пізніше опинитися в кімнаті.

І раптом у темряві, освітленій ліхтарями, я побачила декана Терранісу.

Професор Саймон Фрост прогулювався островом в довгому чорному пальті та капелюсі. Я не втрималася і заговорила до нього.

- Добрий вечір! - зніяковіло привіталася я. - Дуже гарна промова була. Сподіваюся, Ви станете директором академії.

- Тіффані? - він здивовано глянув на мене. - Чому ти так пізно гуляєш сама?

- До десяти, ж, можна, - я опустила зніяковіло погляд. – А зараз лише час вечері.

- Але ти біля пагорбу з дверима в межисвіт, - чоловік кивнув у бік, де були ворота. - А мені Алекс, вірніше, містер Алекс Фрост, казав, що в тебе виникли деякі проблеми. І я подумав, що ти вирішила вирушити в межисвіт для їх вирішення.

- Ні, пане професоре, - я похитала головою. - Я просто відвідувала друзів у Фіролені.

- Здивований, що ти товаришуєш із студентами вогняного факультету, - повільно сказав професор.

- Ми при вас ще потоваришували з Есмі, коли пробиралися до повітряного факультету, - нагадала я події осені. – Тож, дивуватися не варто.

- А чого варто? - чоловік пішов у зворотний бік, де був Емемаз, та поманив мене за собою.

- У мене щось дивне з міткою, яка з'явилася в межисвіті, - я задерла рукав та показала чоловікові руку зі смужками. - Я хотіла її прибрати, але з неї потекла дивна чорна рідина.

- Дійсно, дуже дивно, - чоловік взяв акуратно мою руку та провів пальцем по малюнку на руці.

Від його дотиків у мене по спині побігли мурашки і я затамувала подих, щоб не видати свої відчуття.

А професор почав шепотіти незнайомі мені слова, від чого навколо моєї руки заструменіла сіра серпанка по всій руці.

Професор пильно стежив за цією спіраллю, доки вона не розтанула.

- Це прокляття, - прошепотів він і відпустив мою руку. – Але воно мені незнайоме. Це дуже давня магія. І досить сильна.

- Вона може мені зашкодити? - Злякано запитала я, натягуючи рукав.

- Не знаю, - похитав головою чоловік. – Мені не подобаються ці символи. Намагайся якомога рідше залишатися наодинці.

Я погодившись кивнула та повіла йому про ляльку, що зникла.

– На жаль, так само зникає будь-яка інформація про межисвіт, – кивнув чоловік. - Думаю, щось логічне підказати може лише Джейкоб. Тільки постарайтеся знайти його з Есмі назовні. Ми з професором Алексом Фростом вирішили, що учням не варто опускатися в межисвіт. Це не безпечно.

- Ну, якщо Есмі зможе його покликати, - відповіла я.

Після цих слів професор зі мною попрощався та простежив, щоб я дійшла до входу на факультет водної стихії.

Довелося йти додому під наглядом професора, намагаючись не обертатися, щоб помилуватися його красою.

Я дійшла до будиночка й обернулася, щоб помахати чоловікові.

Він мовчки кивнув мені та зник у темряві.

А я увійшла до кімнати, де сиділа Аліса біля дзеркала та накладала собі маску на обличчя.

- Я думала, що люди, які пропустили цілий семестр та народилися у звичайних людей, повинні з головою поринути в навчання, а не в морські водорості, - зауважила я та вмостилася на ліжку.

- Ось і навчайся, якщо інших цілей у житті немає, - відповіла дівчина. – А мені треба ефектно виглядати під час уроків. Тим паче, якщо в нас такі гарні вчителі є.

- Ще одна в черзі, - пирхнула я, розуміючи, про кого йшлося. – Ну, щасти! Мені буде цікаво спостерігати за твоїми жалюгідними спробами.

- Лузери завжди дивляться та не наважуються самі щось зробити, - пирхнула Аліса й приклала маску до обличчя.

Розуміючи, що моя сусідка тепер мовчатиме, я вирушила до міс Фокс, яка була доглядачем нашого будиночка.

Знайшла я її на спільній кухні. Вона різала овочі до сніданку, чому я була дуже рада. Нарешті не треба буде ховати кашу у смітнику.

- Допомогти чимось? – я озирнулася, шукаючи собі заняття.

- Приготуй вафлі, - кивнула Ельза. - Тісто зробила таким, як ти любиш. Білки та борошно з висівками.

- Ти моя рятівниця! - закивала я. – Я вже скучила за нашими рецептами.

- А по сусідах у кімнаті не сумувала? - м'яко посміхнулася дівчина.

- Навіть не намагалася, - кивнула я, виливаючи тісто на вафельницю.

- Здається, знайомство з сусідкою в тебе не заладилося, - Ельза обернулася до мене. - У вас так багато спільного. Обидві цікавитеся модою та доглядом за собою.

- Ми більше конкурентки, ніж люди зі схожими інтересами, - я знизала плечима. – Є речі у друзів, які мають бути різними.

- Як у тебе з Дженні? - хитро посміхнулася міс Фокс, наче була в курсі всіх подій. - Я бачила вас на катері.

- Це багато чого пояснює, - зрештою я зрозуміла, звідки Ельза все знає. - Ну, мабуть, час іде, друзі змінюються. Все як треба.

– Можливо, – погодилася зі мною дівчина. - До речі, там біля входу розклад лежить ваш. Майже нічого не змінилося, окрім навчання магії повітря.

- У нас будуть уроки із професором Алексом Фростом? - Здивувалася я.

- Звісно, ​​- кивнула дівчина. – Тепер він навчатиме вас своій стихії та заклинанням.

- У нас і заклинання з'являться? - ще більше здивувалася я.

- Так, - Ельза повернулася до салату. - Кажуть, містер Фрост дуже сильний у заклинаннях. Він навчить вас користуватися не лише магією.

- Це круто, - я дістала вафлі, виклала їх у блюдо і пішла за розкладом.

Як і минулого семестру, у графіку за часом ми повинні були їсти й спати. Все інше – це три уроки, між прийомами їжі та сном.

І завтра на нас чекали всі три уроки, а це означало, що вчитися доведеться до ночі. Натомість був і приємний момент. На останньому уроці в нас буде професор Саймон Фрост. І у мене буде можливість поспілкуватися з ним і поспостерігати, як Аліса терпітиме фіаско у спробах заволодіти серцем професора.