8

Утрьох ми швидко дісталися не основною дорогою до будиночків водного факультету та увійшли до будиночка для першокурсниць.

Показувати дорогу до своєї кімнати було зайвим. Тож не дивно, що Райан нас випередив. Але він тактовно дочекався, поки я відчиню двері.

Не підозрюючи ні про що, я штовхнула їх та обімліла.

У моїй кімнаті, ніби вибух стався. Речі валялися всюди. Валіза була розкритою. І єдина річ, яка в ній залишилася, була зубна щітка. Всі інші речі, які я так старанно пакувала, були розкидані всюди.

- Ти експериментувала із магією? - Райан здивовано оглядався на всі боки. - Минулого разу тут теж була купа речей. Але вони були акуратно складені.

- Забудь про минулий раз, - пирхнула Есмі.

Але мені було не до їхніх слів. Я почала переглядати все своє майно. А друзі почали допомагати прибирати розкидані речі та формувати з них акуратний стос.

Незабаром я знайшла гаманець, де всі гроші були на місці, і щоденник, у якому було надто багато особистого. Але, мене злякало те, що я не знайшла тієї речі, з якою хотіла сьогодні ввечері звернутися до професора Фроста.

- Зникла Катя! – я з жахом подивилася на друзів, але по їх погляду було ясно, що вони нічого не зрозуміли. - Лялька, яка ожила у мене на канікулах.

- Це вона наробила? - Райан здивовано дивився на мене.

- Звідки я знаю? – пирхнула я. - Але, швидше за все, вона. Давайте все швидше заберемо.

Не встигла я договорити, як двері відчинилися і на порозі опинилася декан нашого факультету, Кенді Льюїс, та нова студентка.

- Жахливий бардак, - занила новенька учениця. – А інших кімнат немає?

- На жаль, дитинко, всі інші зайняті, - м'яким голосом пояснила декан. - Міс Глурр зараз усе прибере з друзями, і в тебе буде своя частина кімнати. Не хвилюйся, люба. Почуйся як удома.

- Добре, - кивнула Аліса, і професор Льюїс пішла.

Нова студентка продовжувала стояти у дверях, коли ми намагалися швидко прибратися.

- Якщо тобі так подобається бардак, - подала голос Аліса. – Пропоную розділити кімнату межею та не переходити на чужу територію.

- І як я тоді входитиму та виходитиму? - я невдоволено подивилася на нову сусідку.

- Гаразд, територія біля дверей буде спільною, - Аліса увійшла, не прикривши за собою двері, і відчинила вікно. - Ти тут ніколи не провітрюєш? Сморід стоїть жахливий.

- Поки тебе тут не було, не смерділо! – не втримався Райан.

Від чого я здивовано дивилася на нього. Ніколи раніше він ні з ким не сперечався. А нова студентка йому щиро не подобалася.

- Принюхалися до свого смороду, - пирхнула дівчина та вмостилася на порожнє ліжко. - Стіл із дзеркалом звільніть для мене. У мене багато косметики. Бо, ж, я міс світу.

- Ти студентка першого курсу, - я схрестила руки від досади. – І дзеркало одне на двох. У мене також вистачає косметики.

- Щоправда? - Аліса подивилася на мене з викликом. – А чого ж нею не користуєшся? Кінчики волосся стирчать на всі боки, шкіра обличчя не свіжа. Про кисті взагалі мовчу.

- Краще б ти зовсім мовчала, - прогарчав Райан.

А я мовчки й стояла. Бо в мене просто забракло слів від таких заяв. Я весь перший семестр вважалася найстильнішою дівчиною в академії. І мені таких зауважень ніколи не говорили. Більш того, я уважно стежила за собою. І все з моєю шкірою було гаразд. Але доводити щось я не поспішала.

- А ти взагалі не вказуй, ​​- Аліса дістала свій рюкзак з косметикою і почала викладати різні коробочки і тюбики, не залишаючи порожнього місця. – Як розумію, це будиночок для дівчаток. Хлопчикам тут не місце. Тож покинь кімнату!

- Мене запросила Тіффані, і я маю право тут бути до десятої вечора! – відчеканив  хлопець. – Якщо не подобається, вийди з кімнати. Тут нема твоїх фанатів. Тож, не корч з себе того, ким не є.

- Якщо я вийду, то тільки для того, щоб домогтися у наглядачки за будиночком не пускати сюди більше.

- Притримай язик, - у суперечку встряла Есмі. – Між іншим, мої та Тіффані батьки займають високі посади в адміністрації магії. Тож не раджу з нами сперечатися.

- А мені на вашу адміністрацію все одно, - хмикнула дівчина й почала розчісувати волосся. - Я первонароджена чарівниця в роді. Мої батьки – звичайні робітники. І їм адміністрація магії не є указом. Як і мені.

- Не витрачайте на неї час, - я підняла з підлоги светра й почала його трусити у бік Аліси. – У нас є важливіші справи.

- Правильно, заткніться! - обернулася на нас нова учениця та продовжила наводити красу біля дзеркала.

А ми швидко зібрали речі. І, заповнивши дві валізи, вирушили до кімнати Райана. Залишати цінні речі з такою сусідкою я не наважилася, тож захопила із собою щоденник, якому вирішила знайти місце в кімнаті Райана.

На щастя, завдяки моїй популярності, яку я заслужила після вечірки у вересні, тягти валізи мені не довелося. Для цього заняття я покликала Никифора та Костю з нашого факультету.

Ці двоє першокурсників й самі виглядали, як із глянсових обкладинок дорогих журналів. І характер у них відповідний. Але, на щастя, я знала, як вмовити хлопчиків допомогти мені. Адже в мене в кімнаті мешкала віце-міс світу. І я пообіцяла їх познайомити. Вони не були в курсі, що ми не дуже потоваришували.

І ось, компанією з трьох хлопців та двох дівчат ми вирушили на Фіролен, щоб заставити кімнату Райана моїми речами.

- Ми прийшли, - повідомила я біля входу до будиночку першокурсників. – Дякую, хлопчики. Найближчим часом я повідомлю вам, коли Аліса нудьгуватиме в кімнаті, і залишу вас наодинці.

Хлопці задоволено усміхнулися і пішли у своїх справах. А нас на порозі зустрів Ріхард.

- Рай, ти вирішив торгувати секонд-хендом? - спитав він, з подивом спостерігаючи, як ми збиваємо сніг зі свого одягу.

- Нічого дотепніше не вигадав? - зашипіла я. - Це мої речі, які тимчасово погостюють у вашому будиночку.

- Дивись, брате, Роберт та Рей так і одружилися, - посміхнувся доглядач будиночка хлопчиків.