Глава 4.

Дарина Осипенко програла шахову партію, яку вела з Лесею вже одинадцять днів, але дізналася про це не відразу. На маленькому екрані в кутку робочого столу ще стояв її кінь, залишений під ударом, а поверх дошки відкрився транспортний реєстр. Дві комірки, які зранку були зеленими, стали сірими.

Спочатку Дарина подумала, що нічна синхронізація знову обнулила дозволи. Антон обіцяв виправити це після попереднього оновлення, потім після наступного, а тепер у його списку несправностей навпроти проблеми стояло «спостерігати». Дарина ненавиділа це слово в технічних журналах. Воно майже завжди означало, що робити щось доведеться їй.

На третій спробі відкрити заявку система показала причину: сектор 6-Б закрито за рішенням служби безпеки. Нижче стояли імена Кіри Сен та Ірини Сахно, посилання на відеозапис і номер рапорту. Перший вантажний майданчик втрачено, два роботи списуються або чекають обстеження, польовий вихід завершений із травмою працівника.

Вона дочитала до прізвища Ардана й повернулася до початку.

За наступні тринадцять діб треба було підготувати партію для підйому на орбіту. Її маса не вміщалася в жодну з красивих презентацій, які відправляли інвесторам, але для станції означала гроші на змінні вузли, тривалі контракти з техніками, оплату транспортного місця. Вилучити з графіка один сектор здавалося дрібницею тільки тим, хто ніколи не збирав вантаж із десятків окремих партій. Сушіння займало час, контроль біологічних домішок — іще більше, а готові контейнери не можна було безкінечно тримати в чистій зоні.

Дарина відкрила список людей, чиї зміни на наступний тиждень залежали від цього майданчика. Прізвища були знайомі. Один технік нещодавно просив аванс на навчання доньки. Іншій обіцяли оплатити додаткову кваліфікацію, після якої вона нарешті зможе перевестися з нічних вахт. У третього взагалі закінчувався контракт; якщо не буде роботи, йому доведеться летіти додому найближчим рейсом, хоча він розраховував залишитися ще на сезон.

Після цього Дарина подивилася рапорт про травму Тимура уважніше. В ньому не було нічого, що дозволяло б звести аварію до порушення інструкцій одним працівником. Невідомий великий організм у ході, локальний рух породи, втрачений апарат, аварійне звільнення стропи. Тимур, якого вона знала роками, спробував урятувати машину довше, ніж треба було. Цьому вона не здивувалася.

Їй надійшло голосове повідомлення від техніка, чию заявку на аванс вона бачила вранці. Він перепрошував за звернення безпосередньо до неї, хоча вже двічі звертався через відділ персоналу. Доньку прийняли на навчання; до п'ятниці треба було внести перший платіж. Чоловік говорив бадьоро й навіть пожартував, що знайшов нарешті користь від її нескінченних таблиць. Лише наприкінці запитав, чи правда, що зміни на шостому майданчику скасовують до кінця місяця.

Дарина подивилася на графік. У колонці цього працівника стояли дві скасовані вахти. Вона могла переставити його на сортування, але там уже працювала жінка, якій обіцяли оплатити підвищення кваліфікації. Перенести одну людину означало посунути іншу. Таблиця це робила без жодних докорів.

Вона записала відповідь, прослухала й стерла. У першому варіанті вийшло так, ніби вона запевняє його, що все владнає. У другому — ніби пропонує потерпіти через травму Тимура. Дарина попросила до вечора не будувати планів щодо додаткових змін і пообіцяла повідомити про графік особисто. Що він робитиме до п'ятниці, вона не спитала. Не було відповіді, яка могла б йому допомогти.

Вона надіслала запит Маркові на зустріч і, не чекаючи відповіді, пішла до медичного блока.

***

Тимур лежав із піднятою ногою й намагався однією рукою відкрити пакет із солоними крекерами. Друга була зайнята планшетом. За дверима хтось сміявся — не голосно, але в лікарняній тиші сміх здавався чужим.

— Мені сказали, що тебе не роздавило, — почала Дарина.

Він поклав пакет на груди й пояснив, що це найвтішніший діагноз за сьогодні. Оксана після знімків не знайшла ознак зміщеного перелому; найбільше її турбували набряк і зв'язки. На найближчі дні Тимурові заборонили спиратися на ногу, видали фіксатор і наказали приходити на повторні огляди. Він уже встиг поскаржитися, що в такому стані не зможе навіть дістатися до ремонтного стола, а лікарка відповіла, що ремонтний стіл від цього переживе лише приємні зміни.

Дарина взяла зі стільця коробку з недопитим напоєм і сіла. Не питала дозволу — між ними це було прийнято ще з першої експедиції, коли вони одного разу три години відстоювали контейнер із запасними клапанами перед митним інспектором, який не міг знайти в переліку слово «прокладка».

У Тимура тоді був ще рівний зубний ряд. Згодом під час ремонту він сколов передній зуб об металеву трубку, бо тримав її ротом, коли бракувало третьої руки. Тепер він не любив, коли про це згадували.

Вона запитала про втраченого робота. Тимур спочатку назвав серійний номер, потім, побачивши її обличчя, перейшов до суті: апарат був старим, але щойно отримав новий силовий блок. Зонд також навряд чи вдасться повернути без окремого виходу. Другий робот, затиснутий у ході, може бути живим у суто технічному сенсі, проте забирати його зараз ніхто не дозволить.

— А тобі за нього платню знімуть? — запитала Дарина.

Тимур підвів брови. Звісно, ні. Він не мав звички оплачувати майно консорціуму частинами власного тіла. Але вже написав пояснення про котушку; у ньому не було нічого приємного.

Вона принесла йому іншу новину: сектор закрито, робота його команди переноситься. Тимур довго переглядав запропонований графік, знайшов там прізвище Селми й одразу помітив, що їй поставили дві нічні зміни поспіль.

Дарина відповіла, що це попередній розподіл. Якщо він знає кращий, нехай виправить, тільки без польових виїздів. І додала, що заяву Селми на переведення ніхто не скасовував.

Він зосередився на тріщині в пластиковому пакеті. Крихти сипалися просто на простирадло, хоча крекерів він так і не дістав.