Історія дев'ята «Мінус один»

Історія дев'ята «Мінус один»

У селян корова у дворі, то звична справа. І пасти чергу доводиться по черзі, приблизно раз на чотири місяці. З самого ранку і аж доки сонце спати не ляже. Сто двадцять голів рогатої скотини! Тому старші завжди беруть собі на поміч малечу. От і цього разу Тетянчин батько з братом погукали з собою Сашка, Мишка та Святослава. А ті і раді старатися! Батогів собі накрутили, рюкзаки з обідом налаштували і нумо корів з провулків зганяти.

- Гей! Гей, чорнява! – гукали вони і, вставивши два пальці до рота, змагалися, хто з них гучніше свисне.

Тут дід Макар, який виганяв свою годувальницю, звернувся до пастухів.

- Хто це тут пищить? Дивіться, як потрібно! – і як свисне, що у хлопців аж вуха позакладало.

- Крутий дід! – перегукнулися хлопці.

Коли добралися до поля, Василь Миколайович розставив усіх по своїх позиціях. Він сам скеровував корів попереду, дорослого сина поставив пильнувати позаду, а малечу поділив по двоє і доручив їм бокові фланги. Хитрющі корови раз у раз намагалися вскочити то у кукурудзу, то в буряки…

- Що їм, паші мало? – гнівалися хлопці.

Нарешті, скотина, набивши повні пуза трави, вляглася відпочити. Коли пастухи побачили, що корови спокійно жують, як в народі кажуть, «жуйку», то і самі вирішили відпочити та підкріпитися. Угледівши неподалік скирту сіна, що підпирала небо, вирішили на неї здертися. Так і огляд гарний, раптом яка корова надумає тікати, і взагалі – просто дуже цікаво!

Діло йшло до вечора… Друзі ненароком загулялись у карти і тимчасово втратили пильність.

- Козирний туз і дві шістки. Якраз по пагону на кожне плече! – реготала Тетянка, обігравши старшого товариша.

Аж тут донісся сердитий голос її татка:

- Ви що там, позасинали? Онде корова зараз у кукурудзяне поле вскочить!

Дітвора миттю кинулася навздогін, та вже було занадто пізно. Решта корів теж ринули слідом за втікачкою, і доки друзі добігли до поля, пів черги вже смачно ласували солодкими стеблами. Кукурудза вже була занадто високою, тому вигнати тварин було не так вже й просто. Захекані пастухи з ніг збилися, поки не випровадили рогатих з поля.

- Направляйте чергу в бік села! – загукав Василь Миколайович, вказуючи на стомлене сонце.

І всі щасливі поспішили додому, навіть не помітили, що когось серед них не вистачає.

Тим часом маленька на зріст Тетянка, виганяючи корів, заблукала між високих стебел кукурудзи. Вона йшла то в один бік, то в інший, а межа мов розтанула.

- І де ж та дорога? – сердилося дівча. Спробувало погукати на допомогу, та ніхто не озивався.

- Так… І в якому ж боці село? – почухала потилицю абсолютно спокійна дівчинка, ніби нічого і не трапилося.

Аж тут почула мукання корови, і таке воно їй видалося жалісливе аж навіть трохи моторошне, що Тетянка одразу ж поспішила на допомогу. Розкрила руками зелені стебла, і вмить розпливлася в посмішці. На землі , біля великої круторогої, лежало малесеньке, гарненьке новонароджене телятко. А новоспечена матуся турботливо облизувала свою знайду.

- Зараз! Зараз! – кричала збуджена, турботлива дівчинка. – Я одмінно приведу допомогу! – І помітивши стежину з похиленої кукурудзи, якою сюди потрапила корівка, поспішила за батьком і братом.

А череда тим часом вже йшла по вулицях рідного села:

- Оце, так! Мінус один! – сказав Василь Миколайович, побачивши здивовану, й водночас схвильовану хазяйку, і разом з сином на велосипедах поспішили на пошуки пропажі.

Тільки виїхали за межі села, помітили Тетянку, яка, висолопивши язика, абсолютно незважаючи на те, що сонце повністю заховалося за горизонтом, впевнено шкандибала їм назустріч.

- Тату, там тітки Надії корова в кукурудзі отелилася, потрібно за підводою повертатися!

Дорослі перекинулися поглядами і посміхнулися: «І не розгубилася ж! Така вже в них підростає хоробра та відчайдушна дівчинка!»