Історія шоста «Лузери»

Історія шоста «Лузери»

Вечоріло. Трійка наших мушкетерів сиділи на дерев’яній лавці і дружно лускали чорне смажене насіння. Гарне в цьому році вродило. Такі соняшники, як голови, буде цілий рік чим вечори в селі коротати. До них підійшла Тетянка.

Хелоу Бойс! – привіталася дівчинка.

І тобі здрастє… – відповіли хлопчаки.

Будеш насіння? – Мишко протягнув здоровенну жменю дівчині.

Та, ні. Я чекаю на брата. Він бере мене з собою гуляти. Навіть дозволяє на футбольних воротах стояти. І всі кажуть, що я – найкращий у світі воротар! – хвальковито промовила дівчина.

Ого! А нас з собою візьмеш? – запитали одночасно друзяки.

Мало ще каші з’їли, щоб зі старшими тусуватися! – кепкувала Тетянка.

Вона знала, що хлопці їй завжди заздрили, бо такого класного дорослого брата ніхто з них не мав.

А як же ти тоді до їхнього кола потрапила? – заздрісно запитав Сашко. – Тобі ж тільки дев’ять!

А я в них майже головна!

Брешеш! – не повірили малому дівчиську.

Це секрет! Але вам скажу. От збираються всі за клубом, а до спортивної зали без моєї допомоги потрапити не можуть. Ключів від дверей їм не дають. А з іншого боку у горі є маленька кватирка. Ще й така малесенька, що лише я пролізти можу. От стою я на плечі найвищого хлопця і, підтягнувшись на руках, пробираюся до середини та відчиняю їм вікно. А потім всі гуськом залазять! – доказала і язика показала.

А друзі аж роти пороззявляли.

А ви хоча б знаєте, звідки у старших хлопців такі мускули? – Тетянка зробила театральну паузу, щоб ще більше (зацікавити) заінтригувати слухачів. – Качають вони кожного вечора свої біцепси, трицепси, кубики на животі. А штанги підіймають по сто кілограмів! Я їм сама «млинці» оті з обох сторін одягаю. А гирі… Яких тільки немає: від найменшої і до такої, як ото гарбузи у баби Нюри на городі. М’ячів повні корзини: і волейбольні, і баскетбольні, і футбольні…

Хлопці так уважно слухали, жодного разу не перебили розповідь подруги, щоб не пропустити навіть дрібнички.

Мене брат навчив підтягуватися на турніку. Аж шістнадцять разів можу. А ще «сонечко» робити. Як почну крутитися-перевертатися на перекладині, то і в старших щелепи відпадають! Хочете завтра і вас навчу?

Хлопці кивали головою, але все ніяк не могли повірити в почуте. Коли ж до їхньої лавки наблизився гурт дорослих юнаків, ті по черзі міцно потисли Тетянці руку. А тут і брат підійшов. Посадив сестру на широкі накачані плечі, і відправилися прямісінько у бік спортивної зали. Це було найкращим доказом достовірності слів дівчинки!

Агов, лузери! – крикнула сяюча Тетянка, і, як англійська королева, помахала на прощання їм рукою.