Історія четверта "Хто вище?"
Після тривалого покарання та виснажливих виправних робіт Тетянка поверталася від бабусі, куди запроторив її батько після останніх подій. Вона йшла і думала: «Хай хоч каміння з неба падатимуть, а я більше жодної шкоди не зроблю. От стану найчемнішою дівчинкою на світі, будете всі знати!»
- Коли проходила повз шкільне подвір’я, помітила Сашка, що майорів, як стяг на димовій трубі котельні.
- Хлопці, привіт! Як я рада вас бачити! – кричала дівчина і бігцем просто до друзів, зовсім забувши куди йшла.
- Привіт! – зраділи друзяки.
- А що ви тут робите? – поцікавилася дівчина.
- Та, от сміливістю міряємося. Хто вище залізе, той і Д’Артаньян.
- Стоп, стоп, стоп! Який ще Д’Артаньян? А я? – гнівно поглянула Тетянка, ще й так, ніби іскри з очей посипалися.
- Ні, ти тепер не дотягуєш! Сашко напевно буде… – заперечив Мишко.
- Бач, як високо задерся. Точно він буде! – додав Святослав.
- Е ні! Погано ви мене знаєте… друзі! – крикнула дівчина і без жодних зволікань кинулася до димаря.
У цей час Сашко вже зіскочив додолу і задоволено потирав руки. Тетянка, як та мавпочка – раз, раз і вже на самісінькій верхівці! Руками в щабель уп’ялася, поглянула донизу, і… завмерла. У голові запаморочилось. Усе навколо розпливається. Таке відчуття, ніби трубу хтось увесь час розгойдує. Та виду не подає. Не можна! І тішиться однією думкою, що вона – Д’Артаньян!
- Злізай! Злізай, – гукають стурбовані друзі.
- Дядько Степан з лозинякою наближається. Потрібно чимдуж тікати! – крикнув Мишко, і п’яти у хлопців так і залопотіли.
Сидить Тетянка на трубі і поворухнутися боїться. Заліз дядько, зняв бідолаху і повів просто до дому, батькам здавати.
- Оце так повернення… Усім поверненням повернення! – зітхнула Тетянка, чухаючи поліковані кропивою сідниці…