Історія друга «Рибалка»

Історія друга «Рибалка»

Хто в дитинстві не ловив риби, той не знає, що таке «радість»! Тому, наші герої вирішили зробити сюрприз і принести додому по відру свіженького улову. Саме по відру і не менше!

От, вдома зрадіють, – думала Тетянка, – особливо мама.

Рибу любила ненька їсти так само, як і донька морозиво. Домовилися йти рано-вранці, як тільки світатиме. Вдосвіта риба гарно ловиться. Клює краще! В усіх друзів були приблизно однакові вудки, вирізані з молодої ліщини. Мали по одному гачку та саморобному поплавку з гусячих пір’їнок. Тетянку це насторожило: «Якщо вудки в них однакові, то і шанси на улов теж. І який тоді вона Д’Артаньян, коли не впіймає хоча б вдвічі більше за інших?». Тільки подумала, а рука вже сама потягнулася за братовою новою вудкою, що мала два блискучих крючки, червоненький поплавок та ще безліч крутих принад. Потім подумки згадала брата Сергійка, який не був у захваті від Тетяниних вигадок: «Нічого! Поверну, ще до того, як він прокинеться. І не помітить, що брала. Братик сьогодні спатиме довго, бо вчора прийшов… майже сьогодні. Усю ніч під вікнами дівчатам бісики пускав. Ще й так, що ті реготали, мов дурноваті, і заснути не давали!»

Вхопила обидві вудки, накопаних в купі перегною ще звечора червоних черв’яків і нумо щодуху до озера. Щоби першій, як годиться отаману, з’явитися.

Коли чує, позаду хтось гупає. Озирнулася – Сашко захеканий наздоганяє. Поглянув серйозно на братову вудку, оцінив. Далі думала про себе дівчина: «От так і знала. Увесь час мені на п’яти наступає. Теж головним хоче бути. Думає, якщо найстарший, то і все можна? Не дочекаєшся!»

До озера прийшли першими, тож місцину вибрали найкращу. Позакидали вудки і, мов німі, втупилися на саморобні поплавки. Риба не довго змусила на себе чекати.

Клює, – потираючи руки, тихесенько, щоб не сполохати карасиків, промовив Сашко.

Є!!! – закричала Тетянка витягуючи на братову вудочку чималого карася.

Тихіше, – від заздрощів забурчав хлопець, – усю рибу розлякаєш…

Початок був вдалим. І друзі вже уявляли, як несуть додому повні відерця. Сашко, хоча і на одну вудку рибалив, але майже не відставав від дівчини. Аж тут поплавок спочатку швидко повело, а потім стрімко потягнуло під воду. Хлопець зрадів та як сіпне вудилищем, то величезна рибина з гачка і зірвалася. Плеснула назад у воду, лише срібним хвостиком на прощання помахала. Сашко в розпачі щосили замахнувся, хотів, як найшвидше закинути вудку назад. Та не помітив, що гачок уп’явся йому у ситцеві шорти, тому так величезний шмат тканини одним махом і видер. Отим–то рибалка для невдахи і скінчилася. Побіг чимдуж додому, покинувши на березі і вудку, і рибу прикриваючи обома руками оголені сідниці.

Тетянка реготала, як ніколи.

А, ще першим хоче бути, – кинула вслід дівчина і пересипала Сашковий улов до свого відерця.

Через трохи і Мишко з Святославом при швендяли. Дівчина оцінила поглядом своїх соратників: «Ну... ці мені точно не конкуренти». І тільки вона так подумала, як Мишків крючок зачепився за коріння кущів, що ледь виглядали з води, і ліска тільки бдзинькнула, залишивши хлопця з пустими руками.

Коли сонце піднялося над вербами друзі відправилися додому. Усе одно кльову вже майже не буде. Тетянка тихенько поставила братову вудку на місце, і задоволена вручила мамі майже повне відерце із ще живими карасиками.

Моє ти сонечко! – матуся аж у долоні плеснула і прийнялася готувати сніданок.

Тетянка накрилася з головою покривалом і миттю заснула. Сниться їй, як вона літає. Руками махає, мов крилами. І почуття таке надзвичайне переповнює через край. Аж тут, на самому чудовому місці, її сон обірвався від гучного кудкудакання курки.

Ріжуть її чи що? – скривившись, пробурмотіло дівча. Затулила долоньками вуха – намагалась знову заснути, сон додивитися. Та до курячого крику добавився мамин.

Сергію! Сергію! – голосила вона, гукаючи старшого брата. – Ти знову черв’яків з гачків не познімав? Усіх курей мені понівечиш!

Тут Тетянка з ліжка аж підскочила і до вікна. А там курка по двору ганяє, братову вудку за собою тягає і от-от помре від страху. А мама ніяк крючок із дзьоба дістати не може.

А хай йому грець! – подумала Тетянка, уявляючи розгніваного старшого брата, якому зараз ні за що ні про що влетить. Блискавично вистрибнула з вікна. Та навтьоки, навтьоки! Через городи, поза хатами і навколішки аж до самісінької бази, де її вже чекав покараний  батьком за новенькі шорти Сашко…