Тетяна та її ранні подорожі по паралельних світах

Тетяна та її ранні подорожі по паралельних світах

Пролог

«- Яйцеклітини моєї матері були дефектні. Зі спадковою хворобою мітохондрій. З маминої яйцеклітини витягнули ядерний матеріал і пересадили в здорову яйцеклітину донора (з якої було видалено її власний ядерний матеріал). Деякі відрізки ДНК були замінені на відрізки ДНК інших людей та, навіть, істот. Може, тварин. Звісно, зі згоди моїх батьків.

Мій брат Альберт теж з’явився на світ подібним чином. Тільки донор яйцеклітини у нього – інша жінка. В наших ДНК з братом був використаний матеріал істот з інших планет. Ми з ним – деякого роду інопланетяни.

Казка може завжди бути поруч, навіть якщо світ живе по законам космічної цивілізації, для якої польоти до сусідньої зірки – звичайна справа, а діти з народження отримують у подарунок живих роботів-трансформерів, які виконують роль янгола-захисника протягом усього життя свого хазяїна. Вони можуть приймати три форми: біо-форму, бути маленькою лялькою та будь-якою машиною.

Мого трансформера зовуть Свифт. Він – єдиноріг.

Трансформер мого найкращого друга Олександра – пес, такий собі собака на ім’я Ричард.

Трансформер мого братика Альберта дракон, який ще не виходив на зв’язок зі своїм хазяїном.

Усі ці янголи-захисники знаходяться у стані спокою над грудями свого господаря у вигляді мальовничої татуїровки та чекають свого часу, коли їх покличуть на допомогу. І в будь-яку мить вони готові захистити свого хазяїна, навіть якщо він не попросить цього сам»

Розділ 1

- З чотирнадцятирічним днем народження тебе! – Промовив Олександр, віддаючи Тетяні в руки свій подарунок. – Тримай, це тобі.

- А що це? – Спитала Тетяна.

- Відкрий. - Запропонував хлопець.

Тетяна відкрила коробка та дістала браслет з вигравіруваними словами: «повертайся, я завжди буду тебе чекати»

- Це для того, щоб ти знала, що на тебе чекають в цьому світі, що не треба затримуватися в інших світах. І щоб у тебе не виникало бажання залишитись десь у гостях назавжди. – Пояснив Олександр.

- Спасибі! Зараз ж його одягну. – І в одну мить браслет вже красувався на руці Тетяни. – Давай зараз відсвяткуємо мій день народження з усіма, а потім я покажу тобі свій сюрприз. – Пояснила Тетяна. – Я тобі покажу таке казкове місце. Я про нього, про це казкове місце, дізналася з щоденників дідуся. І хочу все на власні очі сама подивитись.

- Добре. – Відповів Олександр.

Розділ 2

Тетяна з Олександр вже сиділи в загадковій машині Тетяни.

Дівчина щось настроювала, потім машина закрилась, заблокувалась і відправила мандрівників на зустріч новим пригодам.

Все… тиша. Небо затягнуте густим, але прозорим туманом з рожевим відтінком. Через нього було трохи видно великий шар зірки, що займала близько половини цього дивного неба.

А в самому небі літали єдинороги.

В річках текла чорна маса, ґрунт був зеленим.

- Свифту, давай політаємо з іншими єдинорогами? – Запропонувала Тетяна.

Але Свифт мовчав.

- Тетяно, ти же знаєш, що захисник виходить на зв’язок тільки, коли потрібна допомога. - Роз’яснив Олександр. – Пішли, погуляємо вздовж тих водоспадів.

- Пішли…

Вони гуляли, розмовляли, переходили через дивні мотузкові мости.

Було добре вдвох.

Але раптом з тієї чорної маси з річки вистрибнула біла змія під кілометр у довжину.

- Свифту!

- Ричарду!

Закричали діти, щоб покликати своїх захисників.

Через мить захисники були літаючими машинами, якими керували Тетяна та Олександр відповідно.

Змія намагалася вкусити Ричарда, але тільки вона його схопила за хвіст, як пролунав скрегіт - і змія з писком відпустила собаку-трансформера та повернулась у свої води. Але залишилася на тому ж місці, з якого вистрибнула, і чекала слушної нагоди для нападу.

- У дідуся це місце позначене саме як рай. – Промовила Тетяна

- Ось тобі і рай. – Висловив свою думку Олександр.

Коли трансформери пролітали вздовж цієї дивної ріки, то у воді бачили багато таких дивних змій білого кольору, які намагалися вкусити літаки, вистрибуючи достатньо високо у небо.

- Ладно… повертаємось додому. – Відзвітувала Тетяна.

Літаки повернули дітей до того місця, де була машина.

Підлітки сіли до неї. Трансформери прийняли вид татуїровок. І всі попрямували додому.

- Я дам ім’я моїй машині – машина подорожей. Або авто для мандрівок по паралельних світах. -  Проговорила Тетяна, коли машина вже стояла в її майстерні.

Розділ 3

- Таню! Я хочу з тобою в мандрівку! Візьми мене з собою! В якийсь дивний світ, де живуть дракони, лицарі! Дуже хочу. – Попросив брат свою сестру.