Розділ 3. Другий протокол

Перший протокол підтверджував, що бронежилет витримав випробування. Другий мав відповісти на запитання, чи витримає він те, для чого його створили.

Андрій підготував нову програму ввечері. Без презентацій, вступних слів і рекламних формулювань. Лише перелік умов, зразків і критеріїв оцінювання. До документа він додав окрему примітку: результати випробувань навчальними боєприпасами не можуть підтверджувати заявлений рівень бойового захисту. Програми ще не було в офіційному плані. Андрій не чекав на погодження. Він замовив контрольні зразки й боєприпаси одразу після першого тесту, використавши бюджет на внутрішню перевірку лабораторного обладнання.

Вранці Олена читала його пропозицію в маленькій кімнаті для нарад. Там не було вікон. Уздовж стіни тягнулася біла дошка, вкрита залишками старих схем, а на столі стояли три порожні чашки та сріблястий ноутбук. Олена сиділа в темно-синій сорочці, рукави закочені до ліктів. Тонкі окуляри сповзли їй на кінчик носа. Вона підштовхнула їх пальцем і зробила ковток кави. Та вже встигла охолонути.

- Ти хочеш провести тест незалежною партією? - запитала вона.

- Так.

- Його немає в плані.

- Знаю.

- І ти вже замовив зразки?

- Так.

Олена глянула на супровідні документи.

- Ти завжди так плануєш?

Андрій закрив журнал випробувань. На ньому була темна сорочка без краватки, прості штани і годинник із подряпаним ремінцем. Одяг непомітний, практичний, такий, що не запам’ятовується.

- Ні.

Олена почекала, але продовження не було.

- Звісно, - сказала вона. - Було б дивно, якби ти ще й пояснював.

Оператор уже готував лабораторію. Він був кремезний, із коротко підстриженим волоссям і світлою щетиною. На ньому була сіра робоча куртка з нашивкою технічного відділу. Рукави він закотив, щоб не зачепити ними обладнання.

На столі лежали три бронепанелі з однієї партії. Номери збігалися з документацією виробника. Поруч стояли контрольні датчики й камера. Коли Андрій увійшов, оператор перевіряв кріплення.

- Сьогодні тестуємо жилет чи його почуття власної гідності? - запитав він.

- Панелі, - відповів Андрій.

- Шкода. Я вже підготував промову для жилета.

Олена поклала планшет на стіл і знов поправила окуляри.

- Промову залиш на випадок, якщо він заговорить.

- Тоді я точно не відповідатиму.

Андрій переглянув контрольний список. Боєприпаси надійшли від незалежного постачальника, в опломбованій тарі, з окремою документацією. Їхні характеристики відповідали загрозі, яку виробник указав у заявці. Він звірив маркування, зробив фотографії, записав номери партій.

Олена глянула на його список.

- Крамар знає, що ти це проводиш?

- Ще ні.

Вона зняла окуляри й протерла їх краєм сорочки.

- Мабуть, йому сподобається дізнатися вже після того, як усе завершиться.

Андрій перевірив камеру.

- Так. Сюрприз буде.

Олена надягла окуляри.

- Ти хоча б іноді попереджаєш людей до того, як вони отримують погані новини?

Він не відповів.

Оператор поправив захисний щит. Першу панель установили на стенд. Після пострілу вона залишилася цілою. Датчики зафіксували значну деформацію, але пробиття не було. Оператор нахилився до монітора. Світло екрана відбилося в його захисних окулярах.

- Зовні жива, - сказав він. - Усередині зараз з’ясуємо, чи теж.

Андрій переглянув показники й порівняв їх із попереднім тестом. Різниця була очевидною. Олена підійшла ближче. Пальцем поправила окуляри, затримавши погляд на графіку.

- Наскільки?

Андрій показав на екран.

- Перевищує заявлений поріг.

- Який саме поріг? - запитала Олена.

Андрій відкрив технічну документацію виробника.

- Їхній, - сказав він.

Друга панель пройшла той самий тест із подібним результатом. Третю перевірили за умовами, що враховували повторне навантаження. Удар залишив глибшу деформацію, а внутрішній шар частково втратив цілісність. Жодного ефектного пробиття. Жодного видовищного провалу, який легко показати на фотографії. Тільки цифри. І цифри не збігалися з рекламною обіцянкою.

Андрій зберіг показники й додав до журналу час кожного тесту. Випробування зайняло менше години. Воно не було погоджене з керівництвом, не входило до офіційної програми й не передбачало присутності замовника. У лабораторії були тільки Андрій, Олена та оператор.

Коли все завершилося, Андрій підготував окремий протокол. Указав, що тест був позаплановим, зафіксував умови, обладнання, боєприпаси та номери зразків. Він не називав виріб непридатним. Не писав, що виробник збрехав. Зафіксував тільки те, що відбулося.

До кінця дня Андрій підготував звіт. Він працював у невеликому кабінеті без вікон. На стіні висів план евакуації, над дверима рівномірно гуділа вентиляційна решітка. Лампа над його столом почала миготіти, але Андрій не звертав на неї уваги. Поруч із клавіатурою лежали чорний накопичувач, блокнот і холодна кава, яку він узяв у лабораторії і забув випити.

Він включив результати обох серій випробувань. Не тільки невдалі. У документі залишилися й ті тести, де панелі витримали удар. Поруч із кожним результатом він зазначив, за яких умов його отримали. Навчальні боєприпаси - окремо. Контрольні боєприпаси - окремо. Початкові панелі - окремо. Зразки після повторного навантаження - окремо.

Висновок займав три речення:  «Результати випробувань навчальними боєприпасами не підтверджують заявлений рівень бойового захисту. Під час позапланового контрольного тестування з використанням боєприпасів, що відповідають заявленій загрозі, зафіксовано перевищення встановлених виробником критеріїв і пошкодження внутрішніх шарів панелі. Наявних даних недостатньо для рекомендації виробу до бойового застосування».

Андрій перечитав висновок. Замінив «недостатньо» на «не дають підстав». Повернув попереднє формулювання. Обидва варіанти були точними. Перший залишав можливість додаткових тестів. Другий звучав жорсткіше. Він залишив перший.