І знову ця самотність... самотність,що роздирає мене з середини....Так він не перший хто іде від мене...але відчуття того,що я не хочу його відпускати непокидає мою голову....в моїй пам'яті ніби кадрами відтворюються уривки з минулого...його руки що так ніжно гладили моє обличчя...очі які мали силу поглядом зробити мене зовсім оголеною...згадую як я не могла зупинити сміх...і немов дитина втішалася твоїй прихильності...та тепер слова що гріли душу, обпікають вуста....і зрізають останню квітку в саду нашої любові...на моїх щоках не рум'янець від прогулянки на морозі а сльози які обпекли шкіру немов кислота ллються і ллються...
Відредаговано: 08.04.2020