Тренування

       Пітер звисав зі стелі, ліниво слухаючи, як Стів та Тоні обговорюють деталі майбутньої місії. Його, взагалі-то, тут і бути не повинно, і їх теж, але він жахливо зголоднів. Стів та Тоні поки що його не помітили, але якщо Пітер усе ж таки спробує притягнути пластівці павутинням, то точно викриє себе.

       Він не те щоб дуже хотів підслуховувати, але інтерес переважив моральні принципи. Та і зрештою, на справжнє завдання йому ходити не можна, але слухати про нього ніхто не забороняв!

       Раптово розмова зайшла про Пітера, ну, точніше про Людину-павука. Він ледве зі стелі не впав від несподіванки. І не тому, що Тоні не був проти його участі в завданні, а тому, що він, схоже, не вперше умовляє Стіва взяти його на місію.

      А Пітеру він завжди казав, що той ще не готовий до таких важливих завдань, чи що Тоні просто занадто сильно переживає, щоби тягати із собою на битву дитину.

Ні, ну зараз таке відбувається, що він просто зобов’язаний себе викрити.

 — А мене ви не хочете запитати?, – Пітер посміхнувся, змусивши обох дорослих здригнутися, — Я теж хочу на завдання!

 — Ти повинен бути в ліжку, малюче, – помітив Тоні, бурмочучи собі під ніс, щось про те, що скоро посивіє від цих раптових появ.

— Я захотів пластівців, – як ні в чому не бувало заявив Пітер, зістрибуючи зі стелі, — Ну так що, Капітан, візьмеш мене на місію? Тоні, от, навіть не проти.

       Стів незадоволено похитав головою, розуміючи, що якщо з Тоні був хоч якийсь сенс сперечатись, то з Пітером це безглуздо. Усе одно, у кінці він ввімкне свої цуценячі очі та переможе.

 — Пітере, я розумію, що ти хочеш, і навіть не раз рятував людей, але брати тебе на завдання без будь-якої підготовки, навичок бою і взагалі найменшого уявлення про те, який у тебе рівень тренованості, – Стів зібрався сказати ще щось, але Пітер та Тоні переглянулись та почали сміятися.

 — Ти що, не дивився мене на YouTube?, – Пітер насипав собі цілу миску пластівців і тепер копирсався в холодильнику у пошуках шоколадного молока. Стів похитав головою, на що Пітер лише ображено фиркнув, — На що ти сподівався? Ти ж не вмієш навіть телевізор вмикати, дідусю. Слухай, а якщо ми, наприклад, проведемо пробний бій, типу Месники проти мене, і я буду крутим, то ви мене візьмете?

       Стів задумливо прикусив губу,  невпевнено погоджуючись. Зрештою, Пітер точно не вистоїть проти Месників і тоді точно не зможе напроситися на завдання, адже так? Не може ж дитина перемогти цілу команду супергероїв?

                                                                          ***

       Наступного ранку Пітер, чи не підстрибуючи від збудження, тупцював у першому «нудному» залі, очікуючи появи своїх супротивників. Тоні з нудьгуючи сидів на матах, читаючи щось у своєму телефоні. Він сказав, що не збирається брати участь у веселощах, тому, що не хоче стріляти в дитину.

        Пітер був тільки радий: одна справа покласти на лопатки усіляких суперсолдатів, а інше Тоні, у нього ж серце хворе. До того ж буде набагато легше перемогти, якщо в тебе не стріляють лазерами.

       Месники затримувались, тому Пітер присів поряд із Тоні, кладучи голову на плече й зазираючи в телефон. Новини. Яка нудьга.

  — А мені говорив, що не готовий, – Тоні усміхнувся, відкладаючи телефон у бік.

  — А я й не заперечую. Я не пущу тебе ні на одну місію, де буде серйозна загроза для життя, – він скуйовдив Пітеру волосся, хитро примружуючись, — Ті завдання, на котрі я тебе підштовхую, майже не несуть загрози. Особливо, якщо поряд купа наших. Але вони корисні, адже так ти можеш навчитися працювати в команді, вивчиш корисні способи нападу. Тому що, одного разу ти виростеш і точно захочеш стати Месником на повну ставку. Краще бути підготованим та навченим, як думаєш?

 — Я казав, що ти кращий наставник?

 — Повтори-но, що ти там сказав, малюк?

 — Я думав, що у тебе немає проблем зі слухом.

       Тоні розсміявся, зкидуючи Пітера з матів. Ця дитина стає занадто крутою, серце Тоні просто не витримує. Вони б продовжили жартівливу перепалку, але в залі, нарешті, з’явились Месники, і Пітер радісно підскочив, передчуваючи щось цікаве.

       Поки кожен розігрівався й підбирав тренувальну зброю, Пітер перевіряв заряд вебшутерів та їх кріплення. Він вирішив, що це просто тренування, то йому навряд чи знадобляться Карен і ті сотні комбінацій павутиння, які Тоні не припиняв додавати.

 — Отже, правила такі, – голосно сповістив Стів, не звертаючи уваги на Пітера, що згорає з нетерпіння, — Не піддаватись, якщо Пітер протримається на ногах хоча б хвилин десять чи виграє, то йде з нами на місію. Якщо ні, вибач, ти будеш сидіти вдома.

       Месники кивнули, розходячись по полю. Пітер очікував команди до початку. Щойно вона була дана, почались веселощі. Ну нарешті. Тоні з Брюсом уже зробили ставки.

Пітер, через секунду після початку бою, відчув стрілу та без жодних зусиль ухилився, одночасно віддаляючись від «непомітно» нападаючої зліва Наташі. Стів спробував піти в лобову атаку, очевидно, підмовивши Тора піти ззаду, на що Пітер підстрибнув, у повітрі перевертаючись і причіплюючись до стелі, і випустив сіті павутиння їм у ноги, сповільнюючи.

        Клінт, не чекаючи, уже випустив у нього три стріли, прикриваючи атаку Наташі. Очевидно, вона хотіла вдарити його по ногах, спускаючи на землю, але Пітер одним легким рухом спіймав стріли, кидаючи їх у жінку. Вона на секунду затрималась, що дало йому час змінити позицію, опинившись спиною до стіни.

       Тепер на нього наступали всі четверо, адже він сам загнав себе в кут. Ну, тобто, вони так думали. Лобові атаки — найлегші до відбивання, тому Пітер любив їх найбільше. Стів запустив у нього щит, і Пітер бачив, як смикнулись руки Наташі й Клінта, які були впевнені, що Павучок знову вирішить скористатися своїм способом захисту зі стрибком. Тому він пригнувся й відкотився, склеюючи ноги Наташі павутинням.