Гостинність

      Пітер сидів на стелі, намагаючись зосередитися на підручнику з політології. Це була не шкільна програма, але Пеппер наполягала на вивченні політики, економіки, юриспруденції й менеджменту, сподіваючись, що компанія все-таки перейде до нього. Взагалі, Пітер намагався відмовлятися, посилаючись на те, що він, взагалі-то, прийомний, тож вони не зобов’язані робити його спадкоємцем. Але Пеппер так обурено відстоювала його права, що він не став сперечатись, у глибині душі вражений тим, наскільки вони йому довіряють.

      Другим аргументом проти вивчення всієї цієї маячні було те, що він дуже схожий на Тоні та навряд чи буде нормально керувати компанією, замість того, щоби цілими днями засиджуватись у лабораторії. Пеппер це зворушило, але вчитися все одно довелось, тому що… ну. вона так сказала. У цьому домі діє суворе правило, порушувати яке ні одна людина в здоровому глузді не наважиться — ніхто й ніколи не сперечається з Пеппер.

      Двері, що відчинилися, застали його зненацька, через це Пітер впав на ліжко, незадоволено дивлячись на тихенько посміюючогося Тоні. Насправді Піт знав, що перші секунди його падіння, Тоні страшно хвилювався, але зараз, бачачи, що дитина в нормі, поводить себе як зазвичай. Така ненав’язлива і практично інстинктивна турбота була дуже зворушливою. Але не варто говорити про це Старку, він не переживе.

 — Бачу, ти розважаєшся — єхидно прокоментував Тоні, двома пальцями піднімаючи підручник, наче це було щось гидке — Ви в школі вивчаєте Політологію? Сподіваюсь, Право ще не ввели? Я не готовий до покоління людей, які знають свої права.

— Ні, не хвилюйся. Ти все ще зможеш засудити кого завгодно. Мене Пеппер змусила,   — Пітер фиркнув і неочікувано натрапив на нерозуміючий погляд Тоні.

— Вона тобі не сказала? Пахне змовою! Пеп сказала, що я мушу це все знати, щоби вона могла передати твою компанію мені. Якщо ти неочікувано їй набриднеш.

 — Мило, мої власні дружина й дитина замислюють щось проти мене — Тоні відкинувся на спинку ліжка, викликаючи неабиякий подив у Пітера. Він що, теж не проти цієї божевільної ідеї Пеппер?, — Не дивись на мене так. Ти думав, що? Я зараз дізнаюсь про це, влаштую скандал, зречуся вас, і ти зможеш уникнути ув’язнення у вежі в оточенні книг?

      Пітер зі сміхом кивнув, за що отримав тичок у бік.

 — Не будь дурнем. Звісно, твоє ім’я перше в списку претендентів на спадок, — Пітер вигнув брови, задаючись питанням, чи серйозно він каже про існування такого списку — В нього ще внесена ЕмДжей, адже ви одружитесь, і вона буде головною. Ну, і ще до твого вторгнення в наші життя там був Харлі. Компанію я йому не віддам, він надто нахабний, але штаб програмування в Теннессі й фабрика годинників — його іграшки. Ну, і ще там є позиція, поруч із твоєю, на випадок, якщо ми все-таки вирішимо завести ще одну ходячу проблему.

 — Мило. Напевно? — Пітер скептично окинув Тоні поглядом, на що той лише нахабно посміхнувся, — А я ще збирався віджати у вас усе майно й переховуватись у Мексиці. Сумно, здається, мої плани не втіляться. Що ще за Харлі?

 — Я якраз прийшов через нього. Харлі приїде сюди на кілька днів. З твоєї сторони буде дуже мило, якщо ти покажеш хлопчику місто, — Тоні відсунув підручник подалі від себе, хитро дивлячись на Пітера, який сидів із дуже зацікавленим виразом обличчя, очікуючи відповідь на своє питання, — Я одного разу інсценував свою смерть, переховувався в нього в гаражі й запозичив годинник його сестри. З Дашею Мандрівницею. Він приблизно твого віку, такий же ботан, і ти можеш залучити його до місії Неда. Краще без ЕмДжей, тому що вона або злякає Харлі до напівсмерті або кине тебе й поїде з ним до Теннессі.

 — Ти так у мене віриш, аж плакати хочеться, — Пітер беззлобно посміхнувся, піднімаючись по стінці й заповзаючи назад на стелю, — І як багато неповнолітніх «стажерів» ти опікаєш?

     Замість відповіді Тоні кинув у Пітера підручником і гордо пішов, на прощання кинувши, що цей загадковий Харлі приїжджає завтра вранці, і якщо Піт його не зустріне, то його точно позбавлять спадку. Пітер по-гоблінські посміювався, одразу ж просячи в П’ятниці надіслати Неду повідомлення про плани на завтра й перевірити, чи справді в Тоні є такий список. І в обох випадках відповідь була позитивною.

     Це ледве не змусило Пітера знову впасти зі стелі, тільки вже від сміху. Насправді, те,  що Пеппер і Тоні так швидко прийняли його в сім’ю з одного боку було навіть мило і зворушливо. Але все ж таки, хто складає такі списки? Жах.

                                                                      ***

      Пітер неголосно балакав з Недом про минулий патруль, сидячи на лавці в аеропорту. Вони прийшли п’ять хвилин тому, бо Тоні, як зазвичай, став гіпер турботливим і повідомив, що якщо Харлі приїде раніше і його хтось вкраде, то Пітеру потім буде набагато складніше витримувати його знущання.

      Пітера навіть трохи кольнуло ревнощами, адже Тоні кілька годин тільки й робив, що балакав і турбувався про якогось Харлі, але совість раптово підкинула ідею, що про нього Старк балакає ще більше. Пітеру навіть стало трохи не по собі, через свої ірраціональні ревнощі. Хоча, яка дитина не стала б ревнувати свого батька до якогось лівого хлопця?

      Пітер зрозумів, що той хлопець, який до них наближався, певно і є Харлі Кінер ще до того, як той встиг підійти і представитись. І не тому що той цілеспрямовано йшов до них, усміхаючись, а тому що той посміхався ну дуже знайомо. Пітер знав цю посмішку, тому що в нього була така ж сама. Вона була у всіх, в житті яких з’являвся Тоні. Пітер навіть усміхнувся, розуміючи, що його думки стали занадто вже драматичними.

 — Тоні сказав, що один за вас схожий на песика, а другий «на любителя Зоряних Війн», – Харлі не став обтяжувати себе такою дрібницею, як привітання, — Опис, звісно, неймовірно точний, але ви все одно можете його засудити.