Кабінет

       Тоні вийшов із машини, ефектно грюкнувши дверима й намагаючись не звертати уваги на Геппі, який завжди бурчав на нього через цю звичку. Ну, а що такого? Адже він крутий мільярдер, як-не-як, повинен відповідати. Неважливо, що це було зроблено, щоби справити враження на діточок, які й без того безсоромно витріщалися на дорогу машину.

       Тоні був готовий визнати, що, мабуть, не варто було так сильно підставляти Пітера на тій екскурсії, хоча б тому, що цей містер Гаррінгтон виявився дуже ненадійною людиною. Можливо, він вчинив правильно, повідомивши директора, що законний опікун Паркера той самий Старк. І, мабуть, Тоні навіть розумів і розділяв його позицію. Проте тепер, коли його змусили приїхати до школи на розмову з директором, усе стало якимось складним.

      Ну серйозно, він ненавидів розмови з директорами ще з часів свого навчання, а перспектива зустрічатися з ними ще раз через Пітера була зовсім непривабливою. Ось прямо від слова зовсім.

     Старк йшов по школі досить повільно, до останньої секунди відтягуючи розмову з директрисою. Адже йому навіть не пояснили, навіщо його туди викликали. Пітер щось накоїв? Навряд, він не надто добре вміє брехати, щоби приховати таке від Тоні. Може, вони хочуть якусь пожертву? Ну, на смак Тоні, школа виглядала простувато, але особливого ремонту начебто не вимагала.

       Ще раз переконавшись, що треба було взяти із собою Геппі, хоча б для того, щоби він міг прикинутися його адвокатом і вести розмову за нього, Тоні недбало постукав у двері кабінету, на якому була табличка з ім’ям місис Коллінз. Добре, залишилося тільки запам’ятати його й потім змусити П’ятницю перевірити її дані. З-за дверей почулося тихе «Увійдіть», і Тоні розгонистим кроком зайшов до кабінету, стягуючи з обличчя окуляри.

      Пеппер сказала, що він повинен справити гарне враження на директора школи, у якій їхній син планує затриматися. Взагалі, Тоні вважав, що якби вона хотіла справити це добре враження, то пішла б сама.

— О, добрий день, містере Старк, — на обличчі місис Коллінз відбилося подив і зовсім трохи захоплення, хоча вона з усіх сил спробувала це приховати. — Ем, ми не припускали, що ви так скоро заглянете до нас. Ви зайнята людина, як-не-як.

— Був недалеко, — Тоні посміхнувся, сідаючи в запропоноване крісло. — Моя дружина повідомила, ви хочете бачити мене, але не сказала з якою метою. Пітер щось накоїв?

— І так, і ні, — ухильно промовила директорка, дістаючи якісь документи зі свого столу. — Пітер має невеликі проблеми з поведінкою, він часто спізнюється й кілька разів вплутався в бійку з містером Томпсоном.

— Тому що цей хлопчисько його задирає, — відразу відповів Тоні, усвідомлюючи, що перебивати людину і створювати гарне враження — не зовсім те саме. — Вибачте, я просто чув про їхні конфлікти і сприймаю все надто близько до серця.

     Ну, майже правда, адже він справді чутний. Хоча Пітер і Пеппер дуже люблять запевняти його в тому, що він має це саме серце. А взагалі, з появою Пітера він майже перестав у цьому сумніватися.

— Все гаразд, я розумію, — Тоні уявив скількох ще батьків ця жінка заспокоювала такою усмішкою. — Загалом, я запросила вас з іншого приводу. У зв’язку з новими обставинами, мені дуже важливо дізнатися, чи є деякі документи дійсними. У мене є деякі папери, підписані Мей Паркер, та документи про стажування Пітера у вашій компанії. Наскільки це законні документи, містере Старк? Вони правдиві?

       Так, зрозуміло, усе знову звелося до бюрократії. Тоні був навіть у певній мірі розчарований. Чому ніхто не цікавиться емоційним аспектом життя Пітера? У деяких книжках для батьків, які Тоні, звичайно, не читав, згадується, що усиновлення — дуже серйозне психоемоційне навантаження для дитини.

— Мей усе ще є одним із законних опікунів Пітера, не переживайте. Звичайно, ми з Пеппер не стали позбавляти її прав на дитину, — Тоні посміхнувся, уявляючи, що б влаштувала їм Мей, якби вони хоча б спробували таке зробити. — І Пітер справді має стажування. Він, попри свій статус у нашій сім’ї, є моїм особистим стажистом і кількох науково-дослідних департаментів. Його стажування, яке почалося ще до мого рішення про усиновлення, усе ще продовжується в тому ж обсязі. Повірте, єдиний привілей, який з’явився в нього після усиновлення, це дозвіл вибирати, яку музику включити в моїй лабораторії.

       Тоні лукавив. Пітер завжди мав такого привілею. Але місис Коллінз, схоже, була задоволена його відповіддю. Вона добродушно розпливлася в посмішці, простягаючи йому кілька папірців. Тоні з недовірливим прищуром подивився на них, чекаючи, поки вона не покладе їх на стіл. Ну, не любив він брати з рук!

— Це документ про те, що ви знаєте про вимоги, що висуваються нашою школою до учнів та їхніх опікунів, а також згодні з тим, що ви несете повну відповідальність за поведінку Пітера поза стінами школи та засвоєння ним пропущеного матеріалу, — Тоні підписав, віддаючи документи назад директрисі.

        Та задоволено кивнула, забираючи їх у папку з ім’ям Пітера на корінці. Дуже велику. Ні, Ну Тоні, звичайно, знав, що з дисципліною в дитини є проблеми, але мати таку об’ємну папку? Старк сподівався, що місіс Коллінз не помітила спалаху гордості, що промайнула в його очах.

— Тепер, коли з паперами покінчено, поговоримо трохи про Пітера, — місис Коллінз трохи насупилася. Тоні зрозумів, що вона не дуже шанує пацана. — Ваш підопічний має деякі проблеми з агресією, він неодноразово встрявав у бійки.

     Вона хотіла щось сказати, але Тоні вирішив, що не хоче це слухати, вклинюючись у її монолог. Сподіваюся, Пеппер вибачить його за не найприємніше враження, яке він залишить після себе.

— У мого сина, а я бажаю, щоби його називали саме так, — сухо підмітив Тоні. — Немає жодних проблем з агресією. Моя дитина неодноразово зазнавала цькування з боку свого однокласника, проте намагалася приховувати це й не звертати уваги. Наскільки мені відомо, бійки спровокував не він, а вищезгаданий містер Томпсон. До того ж мені відомо, що бійки були викликані образами на адресу кращого друга мого сина, а він лише спробував на словах пояснити, що це неприпустимо. До речі, я наполягаю на виклику батьків містера Томпсона до школи або будь-яких попереджень у його бік, бо якщо школа сама не здатна припинити цькування, то я можу скористатися послугами своїх адвокатів.