Завоювання сердець

Тоні сидів на дивані у вітальні, оточений Месниками, які повернулися. Він зі всіх сил намагався забути минулі образи, але, як не старався, абсолютна довіра та спокій у їхній присутності все ще не повернулись. Навіть попри увесь той час, що пройшов після майже-що-примирення з Капітаном, і року та декількох місяців, на які Тоні відселив усю чесну компанію, якомога далі зі своєї вежі, він усе ніяк не міг розслабитися в їхньому товаристві.

     Ну, насправді вечір був не таким уже й поганим. Наташа, Сем і Клінт сипали нічогенько такими жартами, а ель, який Тор приволік із, прости Господи, Асгарду, став доволі приємним доповненням вечора. Сам Тоні потопав у купі подушок, до яких у Пеппер явно була пристрасть, як інакше пояснити таку їхню кількість на одному дивані, відпускав їдкі коментарі та періодично пропонував чергове знущання зі Стіва сучасними технологіями. Він просто не зміг встояти, дізнавшись, що Роджерс насправді ніколи в житті не грав у Mortal Kombat.

       Відволікшись вибухами реготу і войовничими вигуками із гри, у яку вже півтори години різалися Стів та Роуді, Тоні навіть не почув, як тихо дзенькнув ліфт, відчиняючись у загальні веселощі. Старк зрозумів, що щось не так тільки коли всі притихли та втупилися в сторону ліфта. Тоні простежив за їхніми поглядами, молячись, щоби це була не Пеппер, яка запросто могла розігнати всю вечірку, якби була в поганому настрої. З цією жінкою сперечатися собі дорожче.

       Але там був тільки Пітер, який, очевидно, щойно прокинувся через кошмари. Він сонно оглянув кімнату і, відшукавши поглядом Тоні, трохи похитуючись, попрямував до нього, смішно шльопаючи босими ногами підлогою. Тоні, зі свого боку, розривався між розчуленням — адже дитина була неймовірно милою із розпатланим після сну волоссям і в тій дурній піжамі з кошенятами, яку вони з Геппі йому подарували виключно з бажання посміятися, але, хто б міг подумати, що вона йому так сподобається, — та занепокоєнням.

    Месники шоковано проводжали його поглядами, але Пітер, ще не до кінця прокинувшись, невимушено пройшов до Тоні і звернувся клубочком у нього під боком, уткнувшись йому в плече обличчям. Старк уже звик до цього: Пітеру доволі часто снилися нічні кошмари і, якось, дізнавшись, що зазвичай після них він приходив до Мей у пошуках захисту, Тоні просто не міг нічого із собою вдіяти, змусивши П’ятницю сповіщати його про такі речі, а після й зовсім став заміняти дитині ліжко на всю ніч.

 — Привіт, малюче, — тихо прошепотів Тоні, злегка погладжуючи дитину по спині. З командою пізніше порозуміється, зараз важливіше дізнатися, чи все гаразд у Пітера. І кого він хоче надурити? Пітер завжди важливіше.

 — Знову кошмари? І коли ти встиг повернутися додому, а?

 — Кілька годин тому, почув музику й не став заходити, — пробурчав Пітер, обіймаючи Тоні. — Угу, знов.

— Це починає насторожувати, — протягнув Тоні, звертаючись не до Пітера, який схоже, знову заснув, — П’ятниця, запиши його на зустріч до мого психотерапевта. І чому ти не повідомила, про те, що в нього знову кошмари?

— Вибачте, Босс, — П’ятниця говорила тихіше, ніж зазвичай, мабуть, намагаючись не розбудити Пітера, — Ви просили не турбувати вас, якщо ситуація не екстрена.

     Тоні невдоволено фиркнув, зручніше перехоплюючи сплячу дитину та вкладаючи його в обійми. Дурна П’ятниця, дурний Старк.

 — Внеси всі ситуації, у яких бере участь Пітер, до списку екстрених, — П’ятниця одразу виконала наказ під невдоволене фиркання Тоні.

     Тоні подумки дав собі декілька ляпасів за таку безвідповідальність. Потрібно було ще раніше внести Пітера до списку екстреного та записати його до лікаря вже тоді, коли він уперше розповів, що в кошмарах падає в море крові й бачить мертві тіла своїх близьких. Тоні постарався втішити себе, беручи до уваги той факт, що він ще не навчений досвідом батько, але вийшло так собі. Із черги неприємних думок його вивів голос Наташі, яка, судячи з усього, найстійкіша з усієї компанії та швидше від усіх здатна впоратися із потрясінням.

 — Тоні, хто це?

      Вона, схоже висловила думки всіх у кімнаті, бо вони косилися на Пітера так, ніби примару побачили. А ось і другий прокол. Здається, він забув їм розповісти, що усиновив дитину. Таке, мабуть, з кожним трапляється.

 — Це, ем… Пітер. Йому наснився кошмар, — Тоні обережно прибрав з обличчя дитини декілька пасм, розуміючи, що Наташа питала трохи про інше, — Він тут живе, ну… майже завжди. Я усиновив його близько двох років тому. А… і ще він Людина-павук.

      З одного боку, було необачно одразу говорити про альтер его його пацана, але Пітер навряд чи був би проти. У будь-якому випадку він був у захваті від однієї тільки думки про спільну роботу із Месниками, тож довго свою особистість у таємниці зберігати не став би. Та й взагалі, у чому сенс? Якщо знайомитись, то одразу нормально.

       У кімнаті запанувало напружене мовчання, у якому можна було почути тихе сопіння Пітера. Месники намагалися переварити новину про те, що в Тоні, виявляється, є син, про якого він за два роки випадково забув згадати! Сам Пітер, тим часом завовтузився та оглушливо чхнув, остаточно прокинувшись.Так, тяжко ж йому із підвищеною чутливістю до ароматів, засинати в кімнаті, де повно людей, до запаху яких він взагалі не звик. Тоні уявив, як він здивується, побачивши кімнату повну Месників, та прикусив губу, намагаючись не засміятись.

       Пітер невдоволено розліпив очі та сів. Очевидно, він сподівався поспати довше. Він оглянув кімнату, ніби не помічаючи нічиєї присутності, але вже через мить його погляд став свідомішим, і Пітер різко смикнувся, натикаючись спиною на Тоні та видавши щось зовсім несподіване.

 — Скажи відверто, за шкалою від одного милого цуцика до десяти, наскільки сильно я облажався в створенні першого враження, — от уже зараз Тоні не зміг стримати сміх і жартівливо пхнув дитину в плече.

 — Я б сказав сто милих цуциків із десяти, — Пітер насупився, піднімаючись із дивана,      —  П’ятнице, збережи цей запис. Я маю обов’язково показати його Пеппер!