Tertium

Хіба ми просили у неба про довгу розлуку?

Хіба ми просили у неба про довгу розлуку?
Але наші зорі розсипані дикою долею.
Короткі зідзвони: підтвердження - ми ще існуємо…
Та крізь перешкоди зв'язку віртуально і тепло: "цілую".

І наше життя зараз сплетене з ниток очікувань,
Із стежок надій, сподівань та невичахлих спогадів.
Мандруємо ними окремо у снах яснозоряних,
Навстріч одне одному аж до болючості обіймів.

Коли ж закінчиться цей шлях, нам покладений долею,
Ми довго стоятимем мовчки, вслухаючись в подихи.
Втискаючи душу у душу щоб більше ніколи…
Їх не розірвали ні люди, ні зорі, ні доля.

25.08.2026

Валерій Завалко

Подобається

#3206 в Різне
#671 в Поезія

У тексті є: роздуми віршованого типу

Відредаговано: 26.08.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись