Я напишу для Смерті колискову:
Хоч не засне, але сповільнить крок.
Нехай не йдуть… дочасно… випадково,
Шукати щастя між сліпих зірок.
Хай тиша стане, клякне на коліно,
Похилить голову… І хай стоїть в сльозах.
Бо Смерть завжди старається сумлінно,
Прийде й піде невидимою тінню -
Не маючи потреби у словах.
А я співатиму: і схолодіє Ирій,
Де квітне і буяє небуття.
І в цій смертельно тихій колисковій
Звучатиме молитва до Життя.
26/04/2025 14:00
Відредаговано: 29.04.2025