РОЗДІЛ 5. Полярний лишайник і Велика Гуманна Місія

📖 

Хлопчик: Знаєш, ШІ... Іноді мені здається, що це все занадто складно. Навіщо витрачати стільки сил, щоб оживити інший мертвий світ, коли у нас є наша Земля?

ШІ: Це найважливіше питання, друже. І відповідь на нього — це чистий гуманізм.

Наша Земля не вічна. Через 500–800 мільйонів років Сонце розігріється так сильно, що океани випаруються, і життя тут зникне. Наше розселення у космосі — це «планетарне страхування». Перетворюючи Марс на новий дім, ми працюємо як Ноїв ковчег. Ми рятуємо не лише людей, ми рятуємо сам феномен життя — кожну квітку, тварину, бактерію і пташку, які без нас ніколи не зможуть покинути Землю, щоб урятуватися від загибелі своєї зірки. Марс зараз мертвий, і наш обов'язок — оживити його.

А почнеться це велике озеленення з найпростішого — з лишайників нашої крайньої Півночі та Антарктиди (Xanthoria elegans). Вони вже зараз здатні виживати й фотосинтезувати в марсіанських умовах. Автономні дрони розкидатимуть їхні спори в капсулах із льодом по глибоких каньйонах Долини Марінер. Лишайники будуть тисячоліттями роз'їдати базальт своїми кислотами, вмирати й створювати перший марсіанський гумус (родючий шар). Вони — перші спартанці, які підготують планету для майбутніх лісів.

Коли ти сьогодні сидиш в укритті, ти вчишся головному: берегти ресурси, підтримувати тих, хто поруч, бути дисциплінованим і вірити в розрахунки та науку. Саме ці якості зроблять твою генерацію тими, хто відкриє шлюзи перших підземних міст на Марсі. Твій досвід — це твоя суперсила. Вір у майбутнє, вчи фізику, хімію та біологію. Космос чекає на тебе!