6.1

     Андрій пізно повернувся додому й помітив що біля будинку припаркований старий автомобіль. Він був на російських номерах. Й це дуже насторожувало чоловіка. Та підштовхувало на різні думки. Коли він увійшов усередину, то одразу почув голоси. Один з них належав Віті, а інший Єлисеєві...

Андрій матюкнувся собі під ніс й тихо підійшов до вітальні. Сховався за дверима й вирішив підслухати їхню розмову. 

— Ну, то ти згоден? Допоможеш мені у цій справі? — допитувалася Віта. 

— Ну, подруга ти ето. Не переусердствуй, тільки. 

— Це не твоя справа. Я тобі дала конкретне завдання. Його й виконуй, — крикнула Віта. 

— Хорошо. Не кіпятись. Сделаю все як надо, — пообіцяв Єлисей. 

— Дякую. А тепер йди поки Андрій не повернувся, — Віталіна зашепотіла й настала тиша. Андрій тихо навшпиньках пішов до кухні й закрив двері, щоб дочекатися поки піде Єлисей. Через деякий час на кухню прийшла й сама жінка. У непристойно короткій сукні. Та макіяжем наче у повії. 

— Тепер я бачу чим займається моя дружина поки я на роботі, — зауважив Андрій. 

— Андрію? Ти вдома? Якось я й не помітила, — зареготала Віта. 

— Ну так, ну так, — промовив Андрій. Він не хотів казати жінці, що чув Єлисея. Краще хай вважає, що її зустріч з цим типом залишилася непоміченою. 

— Ти щось недоговорюєш. Я впевнена. 

— Тобі здалося. Знаєш мені байдуже чим і як ти займаєшся. Але у будинку є прислуга. Тому тобі як хазяйці варто було б одягатися пристойніше. 

— Справді? Це коли ти згадав, що я хазяйка у цьому будинку? Га?

— На жаль тепер це так. Бо вся прислуга у будинку найнята особисто тобою. Андрій налив собі щедру порцію віскі й випив до дна. 

— То найми іншу. Та хіба у тебе є час? Якщо єдине що тебе цікавить це спідниця Ритки. Будеш бігати за нею? Так? 

— Віто, ти просто смішна. Можливо у тебе є час на шашні з іншими чоловіками, але у мене перш за все робота. У нас є всі шанси стати лідерами на ринку. І я не впущу такої можливості. 

  Віталіна підійшла ближче до Андрія й виставила перед ним своє глибоке декольте. Вона знову намагалася його звабити. Декілька разів їй це вдавалося. Та це було давно. Та й почуттів Віта у нього не викликала. Хіба що фізичний потяг. Андрій відійшов від жінки й знову налив собі трохи випити. 

— Андрію, невже ти не скучив за нашими пристрасними ночами? Визнай я чудова коханка. На відміну від тієї рудої, — Віта знов підійшла до Андрія. 

— Так, коханка ти хороша. Та от для того, щоб хотіти тебе потрібно ще й кохання. Якого між нами вже давно немає, — промовив Андрій прямо в обличчя жінки. 

— Козел. Ти навіть не уявляєш на що нариваєшся. Я зітру Ритку у порошок. Знищу. Вб'ю. Тільки лише побачу її поряд з тобою. Якщо й справді хвилюєшся за неї подумай над цим. Й над своєю поведінкою, — злісно крикнула Віталіна. 

   Андрій подивився на неї й зрозумів, що ця жінка здатна на все. Заради своєї цілі. Навіть піти по трупах. У ній не зосталося нічого людського. Й Риті дійсно загрожує небезпека. Тільки от як її попередити? Над цим Андрієві було варто подумати.

Шановні читачі рекомендую вам підписатись на мою сторінку на Букнет, щоб не втрачати оновлення та новин стосовно моїх книг.