3

Зустрілися ми набагато швидше ніж я міг собі уявити. Сталося це в останній день старого року. Я взагалі-то збирався відзначати це свято зі своїми батьками. Та не судилося. Зранку погода різко зіпсувалася. На обід розпочалася сильна хуртовина. Добратися на моєму драндулеті по занесеній сніговими кучугурами дорозі до рідного села було практично неможливо. В результаті мені «засвітила» велика ймовірність зустрічати Новий рік в гордій самоті, адже не шукати ж дружнє товариство в останні хвилини.

Вештаючись по пустій квартирі я якось мимоволі згадав про Галину. Шанси на те, що вона згодиться розділити зі мною компанію цього вечора були мізерні, проте будь, що буде вирішив я і взявся за слухавку телефону. Після кількох напружених хвилин очікування я почув знайомий голос:

– Ало! Слухаю вас.

– Галя, привіт! Це – Володя. Вітаю з прийдешнім Новим роком.

– Дякую, і тебе зі святом.

– Як справи? Готова до святкування?

В слухавці запала невеличка пауза після якої почулося не зовсім веселим тоном:

– Та так собі. А ти вже святкуєш?

– Ще ні. Думав ото тебе запросити до себе. Прийдеш?

– Так, – практично не роздумуючи відповіла жінка.

– Тоді чекаю. Запам’ятовуй адресу.

Через півгодини Галя була вже в мене. Пролунав дзвінок, я відкрив вхідні двері і на порозі з’явилася вона. Жінка була обліплена снігом і нагадувала щось середнє між снігурочкою та сніговою бабою. Ми поцілувалися. Губи у неї були холодні і сухі. В довгих віях застрягло кілька сніжинок-діамантів. Очі сяяли задоволенням і радістю.

Скинувши з моєю допомогою шубку Галя поцікавилася:

– В тебе святковий стіл вже накритий?

– Та…

– Ясно, а в холодильнику щось їстівне є?

– Не знаю.

– Тоді гайда в магазини за продуктами. Зараз напишу, що треба буде купити. А я за той час подивлюся, що вдасться зробити до опівночі. 

Промотавшись по місту більше двох годин я нарешті придбав все, що мені  написала Галя. З власної ініціативи придбав невеличку ялинку й комплект прикрас на неї. Одним словом купив все необхідне для того, щоб пристойно відзначити прихід нового року.

Коли я повернувся до дому то відверто кажучи не впізнав своєї скромної квартири. Замість брудного й давно не прибраного холостяцького житла мене зустріло до блиску вичищене приміщення. Всюди панував дивовижний порядок і лад. А сама винуватиця такого чудесного перетворення, була чимось заклопотана на кухні. Я не став її заважати, просто виклав на стіл всі куплені продукти й коротко кинув:

– Піду поставлю ялинку.

Галя тільки невизначено хмикнула у відповідь. Що поробиш жіноча натура нездоланна річ. Достатньо зачепити потаємні струни її єства і все. Дальше вона забувши про все на світі візьметься за те, що призначено її багато тисячолітньою ментальністю. Те, що закладено у жінки на підсвідомості. На рівні генів. Моя гостя зайнялася спершу прибиранням моєї скромної квартири а потім приготуванням святкової вечері. І не було на то ніякої ради.   

Поки жінка поралася на кухні, я встиг поставити ялинку і так-сяк прикрасити її тими скляними цяцьками, що у мене були. Дальше робити було нічого. А оскільки здавна вже не дивлюся на зазвичай дурнуваті й одноманітні телепередачі в цей вечір хоч-не-хоч а довелося направитися на кухню. Звісно моєї допомоги тут було непотрібно, і щоб не заважати новоспеченій хазяйці я тихенько примостившись в куточку і став мовчки спостерігати за нею.

Взагалі-то все в житті взаємозв’язане. І якщо слабка половина людства захоплюється чоловічою мужністю та силою, то у хлопців все навпаки. Більшості з нас дуже до вподоби той звичайний домашній затишок і тепло, яке здатні створити тільки жінки. Тож сидячи в кутку своєї кухні я отримав чимале задоволення спостерігаючи за тим як Галя куховарить. Як вправно орудує тарілками, сковорідками та ножами.  

В моїй старезній футболці замість фартушка вона виглядала якось по-особливому привабливою й жаданою. Без косметики й макіяжу, забруднена мукою і з розкуйовдженим волоссям жінка була на диво миловидною і гарненькою. Від неї наче віяло флюїдами беззахисності, ніжності й невинності. І від цієї магнетичної простоти жіночого єства не було порятунку та спасіння.  

Близько півночі ми завершивши всі приготування всілися за святковий стіл. Я відкрив шампанське. Наповнив бокали пінистим напитком. Зібравшись з думками проголосив доволі банальний тост:

– Цей бокал я піднімаю за нашу несподівану зустріч. За долю, що звела нас разом. За випадок, який допоміг познайомитися з такою прекрасною жіночкою як ти.

Галя всміхнулась у відповідь й додала: 

– І нехай всі побажання загадані цієї ночі обов’язково збудуться в році, що наступає.

Ми випили. Другий тост теж був не надто оригінальний. Ми проголосили здравицю за самих себе та наші родини. Третій – звісно був за кохання. Після нього я не стримався й запросив жінку на танець. Вона звісно ж погодилася. Поки я підбирав відповідну ситуації й настрою музичну композицію, Галя вимкнула все світло й кімната занурилася в мерехтливе сяєво ялинкових гірлянд і рекламного неону з вулиці.