Гірко!

 Тіна одягнула на шию витончене намисто, навіть не підозрюючи, що того ж вечора у сльозах збиратиме його розсипані по підлозі перлини. А поки вона милувалась, як добре прикраса пасує до її ніжно-фіалкової шовкової сукні. Висока зачіска із легких кучерів додавала романтичному образу вишуканості. Тіна стояла босоніж на мармуровій підлозі, аж поки Ігор не приніс їй спеціально придбані з нагоди весілля туфлі. Він допоміг дівчині взутись, а тоді обійняв і м'яко поцілував у шию.

— Ти неперевершена, люба! — чоловік милувався відображенням їх пари у дзеркалі.

 Тіна не могла повірити, що все це відбувається з нею. Вже два місяці вона жила з Ігорем у Яремче. Чоловік зняв для них розкішний котедж, де навіть у її собаки, французького бульдога Бонбона, була окрема кімната. Цей двоповерховий маєток з басейном, хамамом, спортивною залою і пральнею був абсолютно не схожим на той маленький і затишний будиночок у Буковелі, де вона мешкала раніше. Тіна почувалась тут королевою. Кожного ранку вона прокидалась в обіймах чоловіка, який, здавалося, був ладен на все, аби дівчина частіше усміхалась. І ось Тіна вже збирається на весілля сестри Ігоря у ролі його офіційної пари. Голова йшла обертом від таких разючих змін у житті.

 Дорогою до Івано-Франківська, де в одному із фешенебельних ресторанів мало пройти святкування, машина проїхала повз новий магазин «Лоренс» у Яремче. Над цим проєктом Тіна працювала без поспіху і стресу. На те було три причини: компанія постійно очікувала фінансування від інвесторів, тому обладнання й асортимент закупалися поступово. До того ж сам бутик за планом мав стати втричі зменшеною копією магазина у Буковелі. І третьою, напевно, головною причиною спокійної роботи стало те, що ця крамниця нікому тут не заважала і не викликала у місцевого населення жодного негативу та спротиву. Тому за тиждень бутик «Лоренс» у Яремче буде офіційно відкрито, хоча він вже і так готовий до роботи.

 Щовівторка Тіна їздила у Буковель, аби провести аудит першого магазину та проконтролювати його роботу. Вона простажувала кількох адміністраторів і зрештою обрала з-поміж них найкращого. Єдине, що час від часу непокоїло Тіну, коли вона пізно ввечері поверталась в Яремче: чому до неї зовсім не заходить Назар? Звісно, Тіна розуміла, що він не зобов’язаний продовжувати з нею спілкуватись. У Назара, напевно, як і у Тіни зараз багато роботи. Однак вони ж начеб-то попрощались дуже тепло і обіцяли одне одному підтримувати зв’язок. Хоча їхня дружба і почалась нещодавно, однак вони встигли разом пережити багато негараздів і впоратися з ними. Чи може Назар на щось образився? Тіна вкотре подумки пообіцяла собі, що сама заїде до нього в гості, але вже під час наступної поїздки у Буковель.

— Тіно, ти ж розумієш, що на весіллі буде головний прокурор Івано-Франківської області, — підморгнув до дівчини Ігор, коли їх автомобіль під'їжджав до урочисто прикрашеного подвір’я ресторану. Декоративні деревця вздовж алеї, що вела до входу, були щедро всипані стрічками та штучними квітами. Листочки на їхніх гілках тільки почали розпускатись і, вочевидь, були ще недостатньо пишними для такої важливої події. Дорогу встеляв ідеально чистий червоний килим.

— Ну звісно ж, — відмахнулась від Ігоря Тіна і вийшла з машини. Ярослава, його сестра, виходила заміж за старшого сина головного прокурора. Цілком очікувано, що батько нареченого має бути на святкуванні. Тіна не розуміла, нащо Ігор так часто на цьому наголошував, адже вона допетрала і з першого разу. Дівчину це дратувало: «Чи він думає, що до мене не доходить чи просто хизується зв’язками своєї родини?» А ще Тіна добре пам’ятала, що досі є головною підозрюваною у справі про контрабанду зброї через державний кордон. На щастя, її випустили під заставу на час проведення слідства і більше жодного разу не викликали у відділок. Дівчина пам'ятала, що вся ця ситуація сталася з провини батька Ігоря, Леоніда Сильвестровича, та водночас завдяки його протекції вона досі була на свободі і жила спокійно. Леонід Сильвестрович, хоча і був головним акціонером у величезній компанії «Роженський і партнери», яка володіла кількома найбільшими мережами магазинів одягу у країні, однак зовсім не цурався «чорних» грошей. Тіна одночасно і ненавиділа його за те, що її вплутали у цю брудну справу, і була вдячною за його захист і нове розкішне життя, частиною якого вона стала.

 Весільна церемонія відбувалась на території ресторану, біля невеличкого озера, у якому плавало кілька пар білосніжних лебедів. Наречені стояли під квітковою аркою і тримались за руки. Ярослава у своїй білосніжній сукні світилася у промінні весняного сонця. Вона ніжно дивилась на свого обранця і, здавалося, з нетерпінням чекала моменту першого подружнього поцілунку. Тіна сиділа під руку з Ігорем у першому ряду, який був призначений для найближчих родичів молодят. Коли ж пролунали заповітні «Так!» і пара обмінялась обручками, Тіна разом із мамою нареченої дістали свої носовички. Це був надзвичайно зворушливий момент, сповнений трепетом першого кохання.

 Коли ж всі гості привітали молодят, вручили їм свої пухкенькі конверти і незліченні букети квітів, уся весільна свита перемістилась у бенкетну залу. Тіна навіть не намагалась підрахувати кількість присутніх, однак припустила, що це приблизно триста людей. З усіх гостей дівчина знала лише родину Ярослави. Її мама, Аля Степанівна, тільки те й робила, що говорила про свої незліченні благодійні проєкти усім охочим це слухати. Леонід Сильвестрович, як і передбачалось, запросив на весілля багато своїх ділових партнерів та «потрібних» людей і крутився між ними, мов сич. Ігор кілька разів покликав Тіну до танцю, та в інший час теревенив зі своїми шкільними друзями: групкою добре вдягнених і засмаглих чоловіків. «Золота молодь» –  пирхнула Тіна і перехилила черговий бокал із шампанським.
Час від часу дівчина перетиналась поглядом із Ніколь, найкращою подругою нареченої, яка сиділа за сусіднім столом. Тіна навіть вигадала для себе розвагу: підраховувати скількох кавалерів білявка відшиє за вечір і чи з’їсть вона хоч щось із пишно накритого столу, окрім кількох маслин. Та найбільше Тіні подобалось спостерігати за виступами різних артистів на живій сцені, серед яких були і просто вправні музиканти і відомі на всю країну зірки. Як для концерту, Тіна почувалась чудово, та якщо враховувати, що це весілля сестри її хлопця, дівчині було вкрай самотньо. Не такого ти очікуєш від сімейного свята. Тіна вирішила сходити у вбиральню і зателефонувати мамі, або ж комусь, з ким можна було б поговорити, наприклад, Назару.