Глава 14

Взаємопідтримка - наше все

 — А ще фото крайніх медичних виписок попросили.   — А це дає надію..отже, відсутні підписи помітив не “цей рвотний”, а комбат. А комбат же людина слова!  — Добраніч, Мила💋❤️ Я спати. Зранку знов вставати. 

 — Добраніч, Милий❤💋Міцного сну і комфортного самопочуття зранку

 — Дякую💋❤️  — подароване близьким людям  тепло ніколи не буває зайвим) Тому продовжуємо ділитись ним щоразу.

 — Добрий ранок,Сонце💋❤️

 — Добрий ранок, Милий💋❤ Як ти?

 — Без змін. А рапорти затверджено, чекаємо команди на відправку. Але коли це буде, не відомо.

 — Добре, отже, буде,  — нарешті ранок починається з добрих новин! 

     Запитавши про Володимира, котрий спить і, нарешті, температури з вечора немає, Андрій теж обнадіюється. Оскільки я в цей момент готую сніданок, перемикається на тему їжі й радіє знайденим в магазині зефіркам на десерт до бутербродів з ковбасою. 

     Які б не були обставини, а треба намагатися відшукувати позитив хоч в дрібницях. 

        Але вже в обід знов жаліється на нестерпний головний біль. А оскільки жодних ліків, парамедика чи аптек там немає, від бажання допомогти близькій людині доводиться згадувати будь-які способи.

 — Пий теплу воду - це хоч запобігає згущенню крові, промиває організм і виводить зайве, якщо немає чогось лікувального.

 — Зрозумів. Як справи, Сонце?

 — Норм, грали з Володимиром у румі в ліжку. 

 — А ви не сумуєте там, бачу)

 — Канікули ж. Треба ж хоч раз дитину порадувати. А то я мама-зануда тепер: постійно зайнята чи щось читаю. Але щось теж голова розболілася.

 — Ну, в тебе хоч ліки є.  — Натякає. — Я так скучив вже і за спільним заняттям, і за вашими обіймами.

— Так треба піти випити краплі мені. Спробуй масаж голови зробити, Милий.  Поверхневе, але часом допомагає.

— Масаж голови😂Смішно, — реагує чоловік, і радію, що хоч підняти настрій змогла, але таки пояснюю і можливу користь.

 — Від скронь назад і особливо в зоні з'єднання з шиєю. І розім'яти шию не завадить обережно. Краще відтік - менше внутрішньочерепний тиск. А в тебе порушення відтоку були на РЕГ.

І шапку носиш? Воно хоч потеплішало,  а коли болить голова, то краще її в теплі тримати.

— Носиш. 

— Про себе  в другій особі, цікаво.

 — Я на грані якогось нервового зриву чи що,  — зізнається хлопець. — Голова пздц як болить, нога, до речі, також, і це кляте очікування.

— Сонечко, тримайся, будь ласка. Я розумію, що коли дуже голова болить, то все бісить. Нозі теж массаж хоча б зроби. І не завадило б прогрівання. — Якщо вже на обід хлопці спромоглися зварити суп на вогні, то якось це спробує зробити.— А які ще солодощі були? Козинак з кунжуту (там магній) чи горіхів, шоколаду у фользі не було? Я колись пробувала спосіб з фольгою: її прикладають на голову і зверху шапку одягають. Справді допомогло від головного болю.

— Немає тут такого, — пізніше констатує Андрій. То вже і моя фантазія, й обізнаність до нетрадиційних методів закінчується, залишається тільки відволікати емоційними відео з малим.

— Я поїла і заснула, а “клювастий” заєць прийшов “клювити”, от знов граємо. — Коментую фрагмент з радісним дитячим сміхом хлопця, котрий навмисно підкладає на ігрове поле плиточки, що не підходять, і тягнеться обіймами відволікати від порушення правил. — А ти як, Сонечко? — Додаю ще одне жартівливе відео, де малий ховається під ковдру, квокче як курка, передразнюючи одну з іграшок - квітку, що сміється.

— Норм, масаж і Володимир трохи допоміг, — реагує Андрій. Ну, хоч так..—  Добраніч💋❤️ Солодких снів, — вже мало не вимикається, але встигаю задати питання і слідом витягти його страхи та розчарування.

— Не чутно поки за транспорт?

— З кожним днем сумніваюсь, що він взагалі буде. Думаю, нас нікуди не відпустять. І поїдемо скоро на Бахмут. Схоже, нічого в комбата не вийшло з виведенням підрозділу і перекомплектуванням. 

 — В такому стані тобі не можна. Рапорти ж затверджено. — Хапаюсь я подумки за очевидні речі з несподіванки.

— Схоже, ми скоро заходимо на Бахмут, — лиш повторює Андрій. Він не жартує..

 — Якщо дадуть таку команду, сама наберу твого комбата! Ти приїдеш в Дніпро! — Ні, я не відпущу його в такому стані. Нізащо! — Що в тебе в останній виписці написано? Вказано про шалений головний біль і нудоту?

— Ні, перестань, їм байдуже!  — Відмовляє чоловік. — Будуть новини скажу.

— Ні в який Бахмут ти в Такому стані не поїдеш! — Повторюю я, вже палаючи гнівом. Як доведеться, я й комбату мозок винесу, й всьому штабу бригади. Не в такому стані в саме пекло йти, нещодавно лиш вийшовши!