Глава 13

Рапорт, рапорт, щоб його..

 — Добрий ранок, Сонечко💋❤️ Заїхав ротний серед ночі, розбудив всіх на декілька слів. Стосовно рапорту на реабілітацію сказав у начмеда взнати, ще двоє побратимів такий рапорт теж написати мають. Бісить це замкнене коло - той сказав: ”Пишіть в ротного”, ротний: “Взнайте в начмеда, який рапорт” - одним словом неподобство. З яким сьогодні потрібно розібратися і написати до вечора. З 18:00 до 21:00, а потім з 06:00 до 09:00 в наряд заступаю.  — Продовжує тримати мене в курсі Андрій і додає.  — Голова болить, нудить...блюю( 

Дивно...думав, ти вже прокинулася.

      Отака наша армія, щоб її..Відкриваю очі за пів години і читаю ці “приємні” новини зранку. Організація процесів на вищому рівні.. Вдіяти нічого не можу. Сама без сил. Але ж “пролікували” на медроті.. І в такому стані в наряд ставити.. Який сенс?..

 — Добрий ранок,Сонечко💋❤️Я пізно дуже лягла, — хоч точніше було б сказати: нещодавно,  — ввечері у Володимира була температура і о  четвертій ранку теж. Встав о сьомій вже наче без неї, сів їсти, а мене от і вирубило.. То що з тим рапортом? 

 — Скинув голосове начмеду, щоб уточнив, як виглядає рапорт. Нічого не зрозуміло, футболять туди-сюди.

 — Я б вже комбату написала, щоб надав прискорення цим футболістам.

 —  Є !  — Прилітає за годину коротке і радісне.  —    Побратим скинув зразок рапорту, він його вже написав. Йдемо з другим побратимом в село шукати папір А4😂 

       Трагедія про рапорт перетворюється в якусь дурну комедію.

 — А той на чому писав? На туалетному папері?  — Жартую.

 — Ні, звісно))))  Просто в нього більше не залишилося.

       Дивлюсь на пересланий зразок і не розумію, чого рапорт, який мав бути на лікування, перетворився на рапорт на відпустку? Ні, воїни то мають право на щорічну відпустку. Але коли в тебе пекельний головний біль і блювота після чергової контузії  — це взагалі не про неї…  Чорти б побрали цей дибілізм, що відбувається! Повага до Героїв так і пре…

 — Правильно буде: рапорт на лікування!  — не можу я змовчати.

 — Цей рапорт - проста формальність для того, щоб повернутися в Дніпро, інакше все лікування і направлення йде до Харкова. Не той округ.  — Пояснює, як їм пояснили.  — Ми в пошук.

        Круто пояснюють контуженим. А те, що вони залишаться без відпустки і компенсації за неї - то дрібниці. 

 — Ледь знайшли А4 на якійсь заправці. Фуххх)  — з полегшенням видихає згодом хлопець — Нудить постійно,  — зізнається.  — Як малий, вже краще?  — Не забуває про улюбленого свого і в цій метушні.  — Мила, а чого у файлі два рази рапорт, мені який писати? Подивись,  — просить, ледь відкривши нарешті надісланий зразок. 

       І от мій шанс втрутитися і послати до дідька його ротного! Впевнена, що підло підсунули хлопцям  зразок рапорту на відпустку не за наказом комбата. Змінюю файл, як має бути, і відправляю назад Андрію.

 — Ти пишеш один рапорт. Верхній. Відкривається, як я виправила? 

 — А внизу ще раз рапорт. Бачила?

 — Бачила. То типу ротний пише на додачу до твого і передає два комбату. Але то тебе не стосується, тому я не чіпала другий. 

 Про всяк випадок вирішую акцентувати головне: 

 — З правого боку шапка кому, звання, посада. По центру слово рапорт. Потім з абзацу прошу направити мене (ПІБ повністю), звання, посада на обстеження та лікування до Дніпровського обласного шпиталю. 

    Андрій скидає фотку власноруч написаного ним рапорта на лікування, і я задоволена заспокоююсь.

  — Все! Рапорти були успішно передані ротному,  — повідомляє згодом. 

 — Супер,  — радію я.

 — Приїжджав, перевіряв наявність людей, сповістив про прибутия комісії, якийсь генерал повинен навідатись. Стосовно рапортів, якщо неправильні, поверне на переписання. 

        “Хай тільки спробує! Сама комбату, і не тільки, скаргу накатаю,”  — я вже морально стаю в оборону, бо ідея вкрасти в хлопців відпустку мене бісить. 

 — Швидше б тепер машина була,  — щиро цього бажаю і сподіваюсь.

 — Не так швидко, Мила. По суті, ще рапорт не затверджено, а можливо, неправильно написано. А по-друге, потрібно чомусь чекати після затвердження. Якась незрозуміла бюрократія ((

 — І тупа,  — шкода його здоров’ю від бюрократичної тяганини мене реально бісить.

 — Сподіваюсь, зараз рапорти затверджують в комбата, бо ротний туди попрямував. Чекаємо..

 — А комбат десь теж на Донбасі?

 — Так, він тут, як і підрозділ, на штабі. То як Володимир почувається?  — Повертається до питання Андрій, вичерпавши свою тему.

 — Нормально, поки температури немає, зіграли з ним в Румі, і сів обідати.

 — Чому ж так нудить постійно, риторичне запитання,  — сам жаліється і сам відповідає хлопець,  — тисне на мозок постійно. Скоріш за все тиск, міряли нещодавно, підвищений. Енцелофонограму підемо відразу робити.  — Головне, я розумію, що має на увазі енцефалограму. І знаю, куди вести. Аби вже приїхав!

 — І кардіограму також, якщо питання тиску вилізло,  — додаю.  — Пишуть: знижується тиск, якщо в дуже теплій (до 45 градусів) воді десять хвилин потримати руки. Є можливість таке випробувати?  — Не люблю радити неперевірене на собі, але тиск в мене все життя знижений. Але логічно, що розширенні в теплі судин кінцівок дозволить зменшити тиск.

 — Немає(  — от же ж “супер” умови, з бойових вийшли, а навіть води для рук нагріти ніде.. 

     Засмучена і втомлена я так і відключилася знов на дивані, поки син в нормі. 

 — До речі, забув сказати: кохаю тебе, Сонечко,  — нагадує Андрій ввечері, збираючись в наряд. 

 — Непогано так згадав)  — зауважую жартома, і він реагує дужкою, тобто посмішкою.  — А я тебе. Де твій наряд проходити буде? 

 — Десь тут поблизу, охорона техніки і бк. 

 — Про рапорт тиша?  — Цікавлюсь в кінці його зміни.