Глава 8

Ми є ресурсом воїна

— І вибач, що задала неправильно питання, — все ж таки вирішую перепросити за “службу”.

— Що за запитання?

— Проїхали. Моє ти Сонечко)

— А я Тебе кохаю❤️❤❤

    Прилітає зізнання аж з трьома сердечками! Це доказ, що я впоралася з цією важкою ситуацією, змогла підтримати мого Героя! Я ж пам’ятаю, що діставати з глибин душі теплі почуття дуже важко після втрат. Але сьогодні вийшло. Вийшло правильно: через щире бажання підтримати його, а не з примусу: “Ну скажи, чи я тобі потрібна? Чи ти мене любиш?”

— Що Папуга робить?) — Цікавиться Володимиром Андрій, і я з радістю розповідаю про те, що може дати йому необхідний ресурс, пересилаю відео, на якому син розповідає вірш.

— Оооо...а я колись любив вчити вірші), — посміхається коханий.

— Спеціально для тебе розповів нормальним голосом, — зауважую.

 — Навіть так?)

— Зазвичай висловлює своє невдоволення необхідністю вірші вчити і навмисне, висловлюючи протест, розповідає без інтонації. Але ж цей запис для тебе.

— Файно вийшло. Молодець Папуга!

— Привіт, Папуго! Я тебе люблю і дуже скучив за тобою, — записує відеоповідомлення Андрію малий.

— Приїду і залоскочу його🤣, — в приємному очікуванні відписує чоловік.

— Вирішив зняти стрес від вивчення вірша і закидати мене капцями, — додаю ще одне відео з малим бешкетником, що почав біситися. Але Андрію, справді, не завадить хоч уявити, що вони за деякий час зможуть побіситися з малим разом, щоб позбавитися напруги.

— Залоскочу того Папугу, — знов обіцяє він)

— Аналогічно ;)💋❤ — відповідаю на його зізнання в коханні і привертаю знов увагу до себе, скучила ж.

— Ммм...як оригінально🥰 — відписує на це хлопець.

— Я теж так подумала) 

Як ти мене добре розумієш) 

Люблю тебе, — повертаю зізнання в класичній формі.

— Аналогічно;)💋❤️ — підхоплює Андрій і одразу отримує купу віртуальних поцілунків у відповідь. Мені просто захотілося подовше потримати його думки навколо однієї фрази:

— Я тебе теж) — фрази-синоніми ніколи не зайві, бо ж часом декому дуже важко витиснути з себе прямим текстом “кохаю” чи “люблю” після травм.

— Як справи, Милий? — Запитую згодом.

— Повечеряли. Ще в Краматорську. Не розумію, коли  будуть везти.

— А я тебе люблю❤💋 — це ніколи не зайве.

— Кохаю тебе безмежно💋❤️ — вступає в “змагання” Андрій.

— Та чи є вже сенс проти ночі перевозити вас? Може вже завтра?

— Нічого не розумію. Якийсь безлад.

— Чи ночувати тут немає де?

— Ніде. І в нас немає автівки, на медбусі привезли. Далі не знаю, чим. Скажуть.

— Тоді чекай. А в лікарні цій як годують? — Змінюю тему на його улюблено-ресурсну.

— Картопляне пюре з фрикаделькою в соусі і салат корейка. Дуже смачно і ситно після голодних позицій.

— Рада, що ти не голодний)

— Дякую! А ви?

— Німецьку робили.. це капець…— ну, не люблю я цю мову, її звучання, кілометрові “виверни язик” числівники. І як малий розуміє.. Нам всім ближча англійська. — Але картинки смішні вчителька скинула, з яких писав.

— Вечеряли? — турбується)

— Ще ні, Володимир пішов купатися щойно. Випливе - буде йому сир. 

А я ввечері  чай чи яблуко.

— Пуголовок🤣 — згадує Андрій прізвисько, яке колись давно на Лимані дала малому одна з працівниць, бо ніяк не хотів виходити з ванни. Він обожнює воду і завжди насолоджується нею довго.

— Скупо, — дає оцінку чоловік моєму апетиту. 

— Не тягне мене на їжу, — спокійно відповідаю, — я ніколи й не була закохана в неї, не хвилюйся. — Ми вже колись розмовляли про це. Мені головне, щоб їжа була корисною. Принципово не змішую білки з вуглеводами, бо так краще засвоюються і менше навантаження та більша користь організму. Все, що можна з’їсти свіжим, - краще свіжим. І в жодному разі жодної пальмової та гідрогенізованої олії. Труїтися різними магазинними виробами з цією гидотою не збираюся. Тож, не вважаю відсутність бажання багато їсти ознакою стресу.  І прийняла це за свою абсолютну норму, коли один компетентний реабілітолог на курсі про дітей, коментуючи питання поганого апетиту, сказав, що він теж їсть завжди без особливого бажання, просто, щоб жити, а не живе, щоб їсти. І це, насправді, нормально для багатьох людей, як дітей, так і дорослих. От Андрій любить смачно поїсти, це його пристрать і його потреба, й ресурс. Ця цікавість лиш доводить, що часто люди схильні піклуватися про інших, як про себе, виходячи зі своїх потреб і пріоритетів. Кожному своя "мова кохання" ближча.