Глава 3

До другої години ночі всі троє падали з ніг, але більшість заготовок було зроблено, з Алісою Єва розплатилася грошима, а Артем, скривившись, відмахнувся, нагадавши, в якій валюті дівчині доведеться розплачуватися.

- Два побачення і два поцілунки!

- Було ж по одному! - пискнула Єва.

- Я зараз передумаю і десертів не буде, - уперши руки в боки і примружившись, процідив чоловік.

- Гаразд-гаразд, чого відразу в крайнощі впадати?! - пробурмотіла Єва, спостерігаючи задоволену посмішку, і поспішила додому, хоча б парочку годин поспати.

А зранку на неї вже чекала робота... робота з підготовки свята, яка кипіла, як і мозок в черепі Єви від думок:

- Та де ж знайти цього клятого Діда Мороза?!

Пів дня дівчина витратила на організацію музики, розваг і пошуків Діда Мороза. На жаль, з останнім їй катастрофічно не щастило. Куди тільки не дзвонила Єва, скрізь лунала одна і та ж невтішна відповідь - всі Морози зайняті.

- Ви б ще в новому році подзвонили, - пирхнула одна з дівчат, після спілкування з якою Єва зрозуміла, що від роздратування готова ось-ось луснути.

- Що, не виходить нікого знайти? - посміхаючись, пирхнула Гадюка, підповзаючи до столу дівчини.

- Так, не виходить. Тільки не розумію, чому вас це радує?

- А хто сказав, що радує?

- Посмішка до вух, яку ви забули зняти, заходячи в кабінет?

- Які ми ніжні, - закотила очі Гадюка і кинула на стіл листок паперу з номером телефону. - Ось, зателефонуй сюди, тут аніматори хоч і дорого беруть, але якщо добре попросити, є шанс домовитися. 

- Правда?! - округливши очі, охнула Єва, миттю забувши, що за хвилину до цього хіба не пихтіла, як чайник. І ледь встигла крикнути в бік дверей, що зачинялися за співробітницею. - Дякую!

У відповідь їй голосно фиркнули, але Єві вже було байдуже, вона швидко набирала номер агентства...

- «...олодкі хлопчики» слухають, - пропищали їй в слухавку ласкавим тонким голосом крізь перешкоди на лінії.

- Які? - кинула від несподіванки Єва, але одразу ж відмахнулася - часу не було. - Не важливо, дівчино, мені на завтра на вечірку потрібен Дід Мороз!

- Особливі побажання будуть?

- Ні. Але розважальна програма хоча б по мінімуму повинна бути! У нас корпоратив запланований, треба подарунки роздати.

- Зрозуміло. Програма у нас оригінальна, вам сподобається. Всім подобається, - хихикнула дівчина у відповідь. - А ціна і час - стандартні, як у всіх. Від трьох тисяч за виступ.

- Скільки? А чому так дорого?

- За терміновість і за виклик на свята.

- Ну знаєте, було б дивно, якби я Діда Мороза в липні викликала, - пирхнула Єва і зітхнула. - Добре, давайте мені того, що дешевше.

- Як завгодно. Хлопця звати Єгор. Куди під'їхати і о котрій годині?

Далі жінки узгоджували деталі, адресу та час заходу, а вже потім Єва нервово кусала губи - грошей на випивку залишалося впритул, так що коньяк для директора вона ще придбає, а ось всім іншим доведеться пити дешеве шампанське та домашню наливочку її дідуся. Та й з прикрасами їй доведеться повозитися особисто, і мішуру принести з дому...

- Та що б я ще хоч раз цим гемороєм страждала! - гримнула Єва від безвиході і набрала номер Артема. Якщо вже вона по вуха в боргах, ще одне прохання погоди не зробить.

- Куди їхати?! За випивкою?! Ти серйозно?! – обурився Артем із слухавки.

- Так, вибач, мені більше немає до кого звернутися, - простогнала Єва, дивлячись на годинник.

- Єво, я їжджу тільки за тим алкоголем, який потім п'ю! - безапеляційно заявив чоловік.

- Та не проблема - з мене наливочка!

- Як мінімум! І ще одне побачення!

- А не забагато буде?

- Хочеш поторгуватися, невдячна жінко?! - сталевим і явно навмисно грізним тоном пробурмотів Артем.

- Гаразд-гаразд! Зрозуміла! Три то три, – зітхнула Єва, закотивши очі і назвавши адресу. – Тоді чекаю на тебе.  

Через півгодини дівчина поспіхом одягалася, вибігаючи з кабінету і кинувши секретарю:

- Я за випивкою, якщо що - дзвоніть! 

- Біжи, я тебе підстрахую, - прошепотіла Ніна і хитро підморгнула.

І Єва не сумнівалася - підстрахує, бо тільки недавно жінка вийшла з довгого декрету, тож душа її вимагала веселощів, свята і дебошу. І зіпсувати собі вечір Ніночка не збиралася дозволяти нікому. 

Біля офісу на парковці її вже чекав Артем, позіхаючи і намагаючись не заснути за кермом. А Єва розуміла – не виспався.

- Привіт. Я думала, ти вдома спав, - посміхнулася дівчина, дивлячись на чоловіка. – Якби знала, що ти носом клюєш, взяла б тобі кави. Я тільки нею сьогодні і рятуюся. Швидше за все, ще пара стаканчиків і на мене чекає інфаркт.

- Не хвилюйся, встигнеш ще й каву принести, і борги віддати. І взагалі, хто, на твою думку, винен у тому, що я не виспався?!

- Робота? - посміхнулася Єва і підморгнула, глянувши на годинник. - Давай домовимося, купимо дорогий коньяк, шампанське, заберемо з мого будинку наливочку і мішуру, і я зварю тобі каву.

- Ні, так не піде. Нам ще готувати. Тож каву зварить Аліска, поки ми закінчуватимемо з випічкою.

- З випічкою… - вже не так бадьоро зітхнула Єва, скорчивши губи при думці, що знову доведеться стояти на кухні. - Ну добре, тоді поїхали.

- Гаразд. Тільки ще одне... - згадав Артем і повернувся до Єви, різко притягнувши її за куртку і захопивши губи в наполегливому, владному, але ніжному поцілунку, змушуючи на мить затримати від сплеску почуттів подих, завмерти, насолоджуючись близькістю і мимоволі прикрити очі від приємного гарячого дотику, що зминав її губи.  

- Ну ось, тепер можна і їхати, - задоволено видихнув Артем, так само різко відсторонившись і запускаючи машину, поки Єва насилу збирала себе в купу, кусаючи губи і намагаючись не посміхатися...