Глава 2

Весь цей день і наступний, геть забувши про свої прямі обов'язки, Єва носилася по всіх можливих закладах, щоб організувати як слід новорічний корпоратив.

Що було потрібно?

Як виявилося, все, що тільки можливо! А головне – врахувати вимоги колективу. А посипалися вони відразу ж після наради. І першим же до Єви під'їхав далеко не на козі, а прямо в лоба, директор Перчик. Та ще й зі списком! Чого? Прийнятних марок випивки, яку чекав побачити на святі.

- Сподіваюся, ти візьмеш до уваги! – підморгнув злегка косячим оком чоловік, посміхаючись і потираючи маленьке пузо в передчутті свята.

Другою підпливла до Єви головбух – підхід, мабуть, в цей день здійснювався за главенством у фірмі.

- Люба, будь ласка, запроси на свято Діда Мороза! Так хочеться нормальних веселощів, як в старі часи, а я бачила, зараз для корпоративів стільки хороших програм влаштовують! Без усієї цієї вульгарщини! І щоб з мішка подарунки діставати! А я вже виділю на таку справу копієчку.

Далі до Єви намагалися підкотитися Юрій та Сергій, підбурюючи додати в програму більше веселих конкурсів. А дівчата з бухгалтерії просили зіграти в таємного Санту. І навіть сама Гадюка приповзла, виявивши бажання з'їсти під Новий рік шматочок торта.    

Так що до кінця робочого дня Єва була настільки завантажена планами і турботами, що навіть потилиця почала свербіти, а ліве око – сіпатися. І трохи легше стало тільки тоді, коли їй головбух простягнула конвертик.

- На свято. І постарайся не витрачати гроші на дурниці на кшталт мішури, тортиків і таємних Сант, - підморгнула жінка, посміхаючись. - Головне, Павла Григоровича порадуй і стіл смачний організуй.

Єва посміхнулася, кивнувши і заглянувши в конверт. Подумки дівчина присвиснула, розуміючи, що вистачить їй і на випивку директору, і на стіл, і на Діда Мороза... якщо слідувати порадам Альберти Ананьєвни і не розмінюватися на всі бажання. А тому...

До подруги Аліски Єва заявилася в той же день.

- Аль, ну я тебе благаю! Продукти куплю, доставляю і тебе, і їх, все, що завгодно, тільки допоможи влаштувати!

- Та ти з глузду з'їхала?! Мені ще місяць тому робили замовлення і вже не вписувалися в графік!

- Я допоможу! Аль, виручай!

- Щоб твій гадюшник під музику на ситий шлунок шипів? Та ні за що!

- Так на голодний вони ж на мене шипіти почнуть!

- Євка, ти взагалі про що думала, коли так підставлялася?! - вигукнула подруга, впираючись руками в боки. – Куди ти вічно лізеш?! Чому тобі на місці не сидиться?!

- Та мене навіть не запитали, - засмучено стиснула губи дівчина.

Аліса тільки головою похитала, зітхнувши.

- Я дійсно завантажена під зав'язку... І залишилося тільки два дні... Але думаю, якщо домовитися з Тьомкою, можна було б встигнути. Він на свята зараз вдома сидить. І мені раніше весь час допомагав, може, якщо в три руки...

- У три? А третя чия буде?

- Твоя, дурепо! - закричала Аліса, відвісивши подрузі потиличника. - Вночі готувати будемо! Може тоді встигнемо! А ти мені будеш винна! Дуже!

- Аль, та не питання! Що хочеш, зроблю!

- Добре! От і роби. Іди для початку домовляйся з Артемом.

- Домовлятись... - охнула Єва і навіть присіла, зробивши шреківські очі і простогнавши. - Аль, а у тебе випадково на нього компромату ніякого немає?

- З глузду з'їхала?! Він взагалі-то мій брат! На колінах повзи!

- Гаразд, поповзу, - ламаючи комедію, захникала Єва та скривилась. І попленталась до сусідньої квартири на майданчику - так вже вийшло, що батьки розміняли їхню двокімнатну квартиру на дві однокімнатні, сусіди яких одружилися. Так що повзти довелося недалеко.

У двері стукала Єва, перемагаючи себе і буквально ламаючи через коліно. Чому? Та тому що, як і Алю, Артема Єва знала давно – шкідливий був хлопець, весь час над нею знущався, підколював, смикав і сміявся. Він її буквально мучив кожен раз, коли Єва приходила до подруги. Поки одного дня не переїхав вчитися, потім роботу знайшов у тому ж місті і довгий час на очі не потрапляв. А ось недавно повернувся до міста і збирався відкрити з другом кав'ярню. Сам Артем, за словами сестри, був відмінним кондитером і давно вже мріяв про свою справу, так що, кажучи про те, що його допомога цілком могла бути корисною, Аля не перебільшувала.

- Єва? - здивовано хмикнув власник квартири, відчинивши двері. - От кого не очікував побачити. Радий зустрічі, мала. Ну, заходь, чого застигла? Чи ти дверима помилилася?

Єва в цей момент і справді застигла, і навіть собі боялася зізнатися, що не очікувала побачити перед собою не довгов’язого прищавого підлітка з дивною зачіскою і знущальною посмішкою, а високого, привабливого чоловіка з звабливим рельєфом м'язів, симпатичним обличчям... на якому грала все та ж єхидна посмішка, що повільно розтягувала тонкі губи.

- Що, Єво, все так само зависаєш у просторі і часі, як і раніше?

- Тьома?

- А кого ти очікувала побачити? Чи справді помилилася дверима? - запитав чоловік, посміхаючись.

- Ні, не помилилася... просто ти змінився...

- А, ти про це… так, довелося підстригтися. А що, подобаюсь? - підморгнув Тьома, явно розвеселившись.

- А? Так, тобто, ні, тобто... я не за цим прийшла, - збентежено видихнула Єва, почервонівши.

- А навіщо ж тоді? - і зовсім розсміявся чоловік.

- Мені потрібна твоя допомога.

- Отак відразу? Не очікував. І в чому суть прохання?

- Якщо коротко, потрібно допомогти мені і Алі приготувати святковий стіл до корпоративу... - так і не договорила Єва, перед носом якої різко зачинилися двері. Що ж, дівчина здаватися не збиралася. – Ну хто б сумнівався! Тьом! Відкрий! Я не піду!

- Підеш. Нічого я готувати не збираюсь! І не відкрию! – кинув роздратовано з-за дверей чоловік.

- Тоді я буду під дверима всю ніч сидіти!

- Сиди! Тільки дивись, не відморозь те, на чому сидітимеш.

- Тьом, ну виручай! Без тебе ніяк, - благала Єва, стукаючи в двері. - Ти мені дуже потрібен!