2

2

Настя

До мене розвертається… та ну ні! Бути так не може, щоб мені нарешті так пощастило! Бо такий гарненький молодий чоловік або гей, або дуже-дуже заклопотаний! А я уже уявляю, як мій Альбертик спочатку червоніє, а потім і пурпуровим стає від гніву, коли побачить цей зразок мужності в нашому ліжку.

Боже, моя фантазія побігла так далеко? За три мізерні секунди, я встигла уявити його без одягу, поки незнайомець відповідає:

- Як саме?

«Зіграй мого коханця», - ледь не випалила я, роздивляючись обличчя фотомоделі в обрамленні каштанового скуйовдженого волосся. Але вчасно прикусила язик. За кого він мене буде вважати, коли я йому таке скажу? А поки думаю як йому сформулювати своє прохання просто підвисаю, помітивши якого прекрасного горіхово-зеленого кольору очі у байкера. Та ще й в оточені довгих пухнастих вій. Чоловічі вії такої довжини і густини моя слабкість.

- Агов, - перед моїм обличчям помахали рукою. – У вас все гаразд?

- Так-так, майже, - я відмерла, зрозумівши дві речі. По-перше, що неввічливо витріщаюсь на незнайомого чоловіка, а по-друге, що на вулиці холодно, і зручніше роздивлятись його буде в хаті. – А якщо ви згодитись допомогти то і взагалі все стане чудесно!

- Так, а робити що треба? – нетерпляче питає хлопець. Так, років йому, мабуть, з двадцять п’ять.

- Довго пояснювати, якщо у вас є пів години вільного часу, то ходімо я ліпше покажу! – я маню його за собою у двір, і він покірно йде слідом.

Це перемога! Мене охоплює ледь не ейфорія від власної винахідливості, зухвалості і везіння. Я ледь по-дитячому не підскакую, але знову вчасно себе осмикую – незнайомець вирішить, що я божевільна. До речі, варто дізнатись, як його звати:

- Мене Настею кличуть, - я обертаюсь на порозі до хлопця. – А вас?

- Вадим, - його ідеальних пухких губ торкається посмішка, а у мене перехоплює подих. Що ж ти Вадим, такий невиправдано красивий? І, мабуть, бабій! Але мої губи самі розпливаються в усмішці у відповідь:

- Дуже приємно! Давайте ваш одяг! – забираю у Вадима його важелезну куртку, під нею у нього тонка сіра водолазка, яка обліплює потужний торс. Ловлю себе на думці, що я б хотіла запустити йому руки під светр і на дотик переконатись, що його м’язи такі ж тверді як і виглядають під тканиною. Боже, що зі мною? Перенервувала, не інакше, бо ніколи немала такої реакції на чоловіче тіло. Вже мовчу, що і від Вадима і від його куртки дуже приємно пахне чоловічими парфумами. Чимось, що збентежує мене до глибини душі.

- Зачекайте мене хвилинку, - я проводжу гостя з передпокою у вітальню, мимохіть кидаю погляд на великий годинник, що стоїть на підлозі. У Альберта пристрасть до колекціонування всіляких годинників і будильників. На циферблати маже п’ята вечора. А це значить, що за двадцять хвилин прибуде мій чоловік. Треба зустріти його в усій красі.

Я поспіхом вилетіла на другий поверх на ходу звільняючись від домашнього костюма – рожевих атласних штанців і майки. Дістаю з шухляди комоду новенький комплект спідноьї білизни. Другий пункт моєї помсти чоловікові, це показати наскільки його коханки нікчемні в порівнянні зі мною! У мене сильне треноване тіло, залишається тільки уміло підкреслити його мереживом.

Я швиденько натягнула чорний ліфчик з широкими, модними в цьому сезоні бретелями. Слідом одягнула мереживні трусики, трішки повагалась і дістала рожевий пеньюар з оторочкою з білого пір’я. Покрутилась перед дзеркалом – ну вилита лялька! Розпустила волосся – дорогий платиновий блонд розсипався по тендітних плічках, освіжила парфум на зап’ястку.

Спускаюсь у вітальню. Обережно ступаю по сходинках, щоб не полетіти стрімголов вниз, адже на ніжки я одягла дуже сексуальні капці на підборах. Проте у них є недолік – вони абсолютно не пристосовані для того, щоб в них ходили по дому. Дизайнер їх вочевидь створив виключно щоб в них лежали, демонструючи довжину ніг і витонченість ступні.

На підході до вітальні ловлю себе на думці, що мені окрім іншого відчайдушно хочеться справити на Вадима незабутнє враження. Щоб в його зіницях спалахнув вогник захвату. Дурне жіноче марнославство. І усвідомлюю ж, що у такого як Вадим відбою від жінок немає. Що він уособлює все, на що так падуча жіноча стать – сила, незалежність, свобода, трішки ризику і авантюризму.

Але окрім Альберта я давно вже не спілкуюсь з чоловіками. Мені хочеться відчути себе нарешті не зрадженою дружиною, не другим ґатунком, а бажаною жінкою, від одного вигляду якої у чоловіка виникає кам’яний … кам’яне бажання, от!

- Тепер я бачу якого роду допомоги ти чекаєш, - Вадим підхоплюється мені на зустріч і зухвало роздивляється мене. Боже, я чую як червонію під його нахабним поглядом. Відчуваю себе справжньою дурепою, бо те, що хвилину тому уявлялось як захоплива пригода виявляється просто стидною річчю.

Я майже гола перед чужим чоловіком! І відчуття не з приємних. Я не якась там хвойда, щоб почувати себе розкутою поруч з незнайомцем. Закусюю губу, ледь не ридаючи. Раптом так гостро розумію, чого не вистачало Альберту в наших стосунках. Я надто закомплексована і затиснута. Не дивно, що він почав шукати розваг на стороні.

Тим часом красунчик робить кілька кроків до мене, не звертаючи увагу на моє збентеження. Його погляд пече, проникає мені під шкіру, в саму душу. Змушує моє серце калатати, і тремтіти коліна.

- Ти мене сплутала з сантехніком, Настя, - Вадим ліниво посміхається, підбираючись до мене як великий кіт. Мені хочеться стояти пере ним, зачарованій його поглядом і посмішкою, і одночасно втекти до себе в кімнату і залізти під ковдру. – Я не надаю подібного роду послуги…аби кому.

- Що? - зміст його слів нарешті доходе до мене. – Навіть не мрій!

- О, ти вже почала гру? – Вадим робить ще один крок до мене, скорочуючи і так куцу дистанцію. – Ти дуже переконлива. В усьому і на стільки, що я навіть починаю сумніватись, чи такі вже мої принципи правильні!

- Ти все не так зрозумів! – намагаюсь пояснити йому я.

- Та що тут розуміти? – він знизує плечима. Широкими, мужніми плечима. У мене в роті пересохло і всі слова десь розгубились. Тільки щоки палають, а кінчики пальців навпаки прошиває холодом. Я зустрічаюсь з ним поглядом, і земля пливе з-під ніг, мене затягують вири його розширених зіниць. Я розумію, що Вадим збуджений. Мамочки, здається я сама себе перехитрила! – Тобі нудно вдома, поки чоловік на роботі, і ти вирішила розважитись!

- Нуу…, - тільки й вдається протягнути мені. Роблю крок назад, нога підвертається на тому проклятому підборі, і я незграбно хапаю руками повітря, щоб втримати рівновагу. Вадим реагує миттєво, підхоплюючи мене під руки. Смикає різко до себе, так що я буквально втискаюсь в його тіло. Який він кремезний, міцний і гарячий! Мене ледь не обпікає жаром від його тіла. Та що ж це коїться!

- Правильно, мовчи, - погоджується хлопець, і його друга рука хазяйські лягає мені на спину, погладжує вздовж хребта.

- Люба! Ти готова?! Ми прийшли! – наче крізь вату чую голос Альберта, і магія миті руйнується. Я знову пригадую з чиєї вини я в цій ситуації, затиснута незнайомцем і напівгола! Змушую себе тісніше притиснутись до Вадима, кладу руку йому на груди, іншою обвиваю шию, і в такій позі нас і застає мій чоловік.

Моє приниження варте того здивування, що я чую в його лементі:

- Якого біса тут відбувається?! Хто це, Настю?!

- Це Вадим, мій коханець для сексу втрьох, як ти і хотів, - мило кліпаю перед Альбертиком віями я.